На відміну від багатьох гульвіс, Ілля Буяльський жив правильно. «Людина він пряма, чесна та з правдивою вдачею. Завжди йшов до наміченої мети простим шляхом, твердим кроком». Він стверджував, що Бог подарував людині життя не для того, щоб знищувати його шкідливими звичками, а для того, щоб його цінувати. Доктор кохав свою дружину Марію, дбав про родину, виховав гідних трьох синів і трьох дочок. Один із двох найкращих лікарів світу вважав, що здоров’я слід шукати не в ліках, а в здоровому способі життя та праці, спрямованій на благо ближнього. Ілля Буяльський мав міцне здоров’я, він майже ніколи не хворів. Табаку не вживав, навіть на дух його не переносив.
6 серпня 1789 р. у с. Вороб’ївка Чернігівської губернії народилася сімнадцята дитина священика о. Василя – Ілля Буяльський. Прадід Іллі – запорізький січовий козак, дід – реєстровий козачий осавул, а батько дворянин, закінчив Київську духовну академію, служив священником у рідному селі. Батько вів дуже суворий спосіб життя й у тім же дусі виховував своїх дітей. Ілько спочатку навчався вдома під наглядом батька, згодом у Новгород-Сіверському повітовому училищі, а після закінчення філософських класів у Чернігівській семінарії у 1809 р. мріяв про Академію мистецтв, бо рано виявив хист до малювання. Ількові батьки вирішили, що то несерйозне заняття і порадили синові вступити на московське відділення Петербурзької медико-хірургічної академії. «Там служить наш далекий родич професор Петро Загорський, отож легше буде пробиватися у люди», – постановив батько. От і поступив Буяльський до Московського відділення С.-Петербурзької медико-хірургічної академії. Через рік був переведений до Санкт-Петербурга, де багато працював із анатомії під керівництвом професора Петра Загорського. Професор Іван Буш розумного, працьовитого, наполегливого у навчанні Іллю Буяльського прилучив до асистування в ході своїх хірургічних операцій, до занять анатомією – отут і став у нагоді хист студента до малювання. Крім занять із анатомії, І.Буяльський у студентські роки слухав лекції проф. Петрова з фізики, проф. Шерера з хімії, вивчав хірургію у проф. Буша. Одночасно він розпочав і педагогічну роботу: з другого курсу асистував при операціях у хірургічній клініці та викладав анатомію.
Ілля блискуче закінчив медико-хірургічну академію зі званням лікаря 1 відділення й був призначений прозектором анатомії. Хірурга запросили на посаду «оператора всіх кадетських корпусів». «Буяльський, – писав історик медицини Євген Маргорін, – був не лише талановитим хірургом, а й не мав рівних собі як діагност і мав з-поміж колег незаперечний авторитет. Не лише друзі, а й недруги визнавали це і нерідко у складних випадках зверталися до нього за порадою. Слово його вважалося останнім, вирішальним, завжди переконливим і твердим».
У 1821 р. Буяльський став ад’юнкт-професором кафедри анатомії, фізіології та судово-лікарської науки. 24 березня 1823 р. І.В. Буяльський захистив у Петербурзькій Медичній хірургічній академії дисертацію на ступінь доктора медицини та хірургії. У 1825 р. Буяльський був затверджений у званні екстраординарного професора кафедри анатомії, фізіології та судово-лікарської науки. Ілля Буяльський оволодів філігранним мистецтвом оперування на судинах. Один із сучасників хірурга з Чернігівщини писав про той епізод: «Відтоді для Буяльського закрилися всі шляхи… Отруйна ненависть іноземців переслідувала його до гробової дошки».
Він першим у Росії почав використовувати у медичниій практиці крохмалеві фіксуючі пов‘язки, був одним із перших російських і закордонних хірургів, які застосували ефірний і хлороформний наркоз.
Ілля Васильович пропагував ідею переливання крові, першим у світі висловив думку про доцільність переливання крові у воєнних умовах.
До нього завжди були черги хворих, адже простий люд він лікував завжди безкоштовно, плату брав лише з багатих, пояснюючи, що завдяки гонорарам багатих він має змогу зцілювати бідних.
Його анатомічний атлас – перший у Російській імперії оригінальний атлас із оперативної хірургії, відомий у медичних колах, ціле століття був посібником для студентів багатьох країн світу.
Буяльський першим із українців написав методичку з судової медицини.
І.В.Буяльського вважали єдиним лікарем у Росії, який знав спосіб бальзамування. Буяльський бальзамував у Санкт-Петербурзі тіла Височайших осіб: у 1814 р. — герцогині де-Тарант, кузини Людовіка XVI, герцогині Вюртембергзької, тітки імператора Олександра I; у 1828 р. — імператриці Марії Феодорівни; у 1831 р. — княгині Іоанни Лович, дружини цісаревича Костянтина Павловича, у 1843 р. — принцеси Ольденбурзької. У 1829 р. Буяльський бальзамував тіло тітки імператора Олександра I герцогині Вюртембергської Антонії і поранив вказівний палець лівої руки. На другий день почалося запалення вен та лімфатичних судин всієї лівої кінцівки. Він хворів більше 8 місяців і 2 роки, потому погано володів лівою рукою. У зв’язку з цим за його особистим проханням він був звільнений з посади прозектора, але всі інші службові обов’язки залишилися за ним.
У 1831 р. конференція академії дозволила Буяльському викладати анатомію учням живопису й скульптури в Академії мистецтв, і в цьому ж році його було обрано «за отличие в звание ординарного профессора». У 1833 р. після звільнення у відставку П.Загорського І.Буяльський посів його кафедру. Він проявив себе чудовим викладачем, який відрізнявся від інших не тільки величезним досвідом і знаннями, але й уважним ставленням до самого педагогічного процесу. Педагог Буяльський володів рівним характером, чудовою невтомністю й старанністю, він не пропустив ні лекції, ні репетиції, ні засідання навіть тоді, коли, здавалось, не можна було переїхати через Неву на човні. Він завжди турбувався про дрібниці, суттєво необхідні у педагогічному процесі: освітлення, інструменти, навчальні матеріали.
Тарас Шевченко під час навчання в Академії Мистецтв з особливим задоволенням слухав лекції І. Буяльського. Збереглися рисунки Шевченка «На лекції з анатомії», зображення Буяльського під час викладання остеології, а також «Анатомічний малюнок» Тараса Шевченка, зроблений на одній із його лекцій.
Про Буяльського він також згадував у повісті «Художник»: «Я начал посещать анатомические лекции профессора Буяльского. Он теперь читает остов, …я знаю наизусть остов».
І.В.Буяльський пожертвував на користь академії свій анатомо-патологічний і хірургічний кабінет, який він створював протягом багатьох років. У ньому було зібрано понад 3000 різних предметів, препаратів, малюнків, муляжів, пристроїв, інструментів, сечових каменів, алебастрових голів та масок, серед яких були маски Петра 1, Наполеона, Суворова та Крилова.
Ілля Васильович був талановитою людиною не тільки у медицині. Він дуже добре малював, знав і цінував літературу й мистецтво, товаришував із художниками К.Брюлловим і П.Клодтом; був близько знайомий з поетом В.Жуковським, баснописцем І.Криловим.
Прожив І.В.Буяльський 77 років, помер 8 грудня 1866 р., похований на Охтінському кладовищі м. С.-Петербурга.
Залишити відповідь