19 червня 1895 р. у Катеринославі (нині Дніпро) народився Олександр Бродський. Інтелігентна родина інженера Іллі Юхимовича та його дружини Єфросинії Григорівни Бродських; культурне губернське місто впливали на розвиток хлопця. Він змалку любив вирощувати квіти у городчику, особливо троянди (його любов на все життя). Багато часу Сашко віддавав спілкуванню з книгами та картинами, якими пишалися батьки-колекціонери. Чудово грав на фортепіано.
Здобував освіту у реальному училищі, 18-річним вступив на металургійний факультет до Катеринославського гірничого інституту. Професор Лев Писаржевський помітив талановитого юнака, залучив його до наукової роботи на своїй кафедрі. Паралельно з навчанням у Гірничому інституті Бродський відвідував лекції з хімічних дисциплін і склав іспити до Катеринославського університету, де провчився чотири роки. У 1921 р перейшов на хімічне відділення фізико-математичного факультету Московського університету. За рік закінчив навчання та повернувся до рідного міста. І почалося сходження кар’єрними сходами: у 1922-1923 рр. працював асистентом кафедри біохімії Катеринославського інституту народної освіти (ДІНО), одинадцять років – доцентом. З 1924 р працював на кафедрі електронної хімії; після її реорганізації в інститут фізичної хімії (1927 р.), завідував відділом. У 1926 р захистив докторську дисертацію на тему «Хімічна рівновага та розчинник», став професором кафедри фізичної хімії Дніпропетровського інституту народної освіти. Одночасно працював у Інституті фізичної хімії (1927-1969 рр.) та Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті (1930-1941 рр.). Від 1939 р упродовж 30 років був директором Інституту фізичної хімії АН УРСР.
Олександр Бродський із головою пірнув у ядерні проблеми. Під його керівництвом уперше в СРСР була створена установка й одержані перші зразки важкої (дейтерієвої) води (1934 р.), концентрати важких ізотопів кисню (1937 р.) та азоту (1949 р.). Важка вода дозволила розгорнути у країні перші дослідження з дейтерієм. Коли почали використовувати енергію атома у мирних і військових цілях, важка вода знайшла застосування як сповільнювач нейтронів у ядерних реакторах. У 1940 році розробив теорію тонкого фракціювання і розділення сумішей методом термодифузії, що є одним із основних способів для збагачення легким ізотопом урану-235.
Олександр Ілліч автор близько 300 наукових друкованих праць: тритомного курсу фізичної хімії, монографій «Концентрування важкої води» (1934 р.), «Сучасна теорія електролітів» (1934 р.), «Хімія ізотопів» (1957). Книга «Фізична хімія» у 1932-1948 рр. витримала 13 видань у СРСР і за кордоном, кілька десятиліть була основним підручником з фізичної хімії у вищій школі.
Наукова робота не перешкоджала Олександру Іллічу віддаватися улюбленим заняттям літературою, образотворчим мистецтвом, музикою. Разом з дружиною В. С. Шереметьєвою-Бродською вони не забували поповнювати свої колекції.
21 серпня 1969 р у Києві 74-річний Олександр Ілліч Бродський помер, його могила на Байковому кладовищі. Колекція творів мистецтва та літератури після смерті Бродського надійшла до музеїв Києва.
Підготовлено за матеріаламии з відкритих джерел.
