Добре, що минув час термінів, якими таврували українців
Шумкізм (хвильовім) – політична течія, представники якої відстоювали ідею активної українізації та поширення української мови в усіх сферах життя.
Волобуєвщина – її прихильники вважали, що економічна політика СРСР по відношенню до України була колоніальною.
Скрипниківщина — прихильники ідеї надання більш широкої автономії для Радянської України в усіх сферах життя тодішньої України.
І кілька слів про Михайла Симоновича Волобуєва.
24 січня 1903 р. у м. Миколаєві народився Михайло Волобуєв. Батько працював помічником бухгалтера у міській управі, мати приватною вчителькою. Батько українець, мати – росіянка, Михайло вважав себе українцем і ніколи не приховував цього.
Михайло вчився в гімназії, йому було 15, коли помер батько і юнак став працювати, допомагати матері утримувати родину. Сімнадцятирічним вступив до лав КП(б)У. У 1921-1922 рр Волобуєв працював заступником завідувача відділу політосвіти Миколаївського губкому, у 1922-1923 рр – завідувачем Вінницького губернського відділу політосвіти. У 1923 р. Волобуєва відкликали до м. Харкова для роботи у Головполітосвіті. З 1927р. він був заступником голови. Паралельно він активно займався викладацькою роботою у фармацевтичному та фінансово-економічному технікумах.
У Харкові Волобуєв мешкав разом із дружиною Варварою Іванівною Артемовою, донькою Валерією та матір’ю. Дружина працювала викладачем в Інституті комуністичної освіти. Екстерном закінчив економічний відділ Харківського інституту профосвіти (1927) за спеціальністю “політична економія і економічна статистика”, працював викладачем в Інституті народної освіти, пізніше у механіко-машинобудівному інституті викладав політекономію. Михайло Волобуєв досконало знав українську мову і послуговувався нею у науково-педагогічній діяльності. Лекції вів українською. Із восьми підручників, посібників і статей, опублікованих ним у 1927-1933 рр., сім написано українською. Інтелектуал вільно володів англійською, німецькою та французькою мовами, постійно знайомився з новітньою економічною літературою. У 1930 р. Михайло Волобуєв одержав науковий ступінь кандидата економічних наук за сукупністю опублікованих у 1927-1929 рр. наукових праць: “Короткий курс політичної економії”, “Теория Оппенгеймера и ее критика”, “Курс політичної економії. Лекції”; став професором. Протягом 1930-1933 рр. завідував кафедрою економічних наук Харківського механіко-машинобудівного інституту.
У час, коли стала популярною приказка: «мовчи глуха, менше гріха», він не мовчав. 25-річний Михайло Волобуєв надрукував статтю «До проблеми української економіки» (1928), в якій довів, що Україна – колонія європейського типу, яка увійшла до складу СРСР. Волобуєв заявив, що Україна має всі ознаки колонії Росії й економічно експлуатується нею. Автор виклав концепції економічної самодостатності УССР.
7 грудня 1933 Волобуєва заарештували за обвинуваченням в участі в «українській контрреволюційній організації, що прагнула до збройного повалення Радянської влади». Рішенням суддівської трійки при Колегії ГПУ УСРР від 8 травня 1934 Волобуєв був засуджений до 5 років виправних таборів (вирок замінений на заслання до Казахстану). Після відбуття терміну жив у Краснодарському краї, але через вологий клімат у нього загострилося захворювання бронхіальною астмою. Михайло Симонович разом з родиною переїхав до Ростова-на-Дону, працював завідувачем кафедри економічної географії у Ростовському фінансово-економічному інституті.
Ніякої мови про реабілітацію влада не бажала чути, тому, щоб убезпечити рідних Волобуєв змінив прізвище: до свого додав жінчине: Волобуєв-Артемов. Про повернення в Україну міг тільки мріяти: чужі люди, чужа мова… Працював учений у галузі економічної географії останні 24 роки; опублікував один підручник, 3 брошури та 12 наукових статей.
У 1957 р він учений був реабілітований, президія Харківського обласного суду визнала М. Волобуєва невинним.
20 червня 1972 р. 69-річний Михайло Симонович помер від серцевого нападу і похований у Ростові-на-Дону. Його дружина переїхала до дочки та онуки в Донецьк. Важко сказати, як почувають себе нащадки Волобуєва: дочка – кандидат хімічних наук, була доцентом Державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, онука Ніна стала кандидатом економічних наук, доцентом цього ж Університету, правнук Сашко був студентом цього Університету.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
