Іван Соколов

Приятель Тараса Шевченка; автор першого зображення українського весілля Іван Соколов народився в Астрахані 10 червня 1823 року. Батько майбутнього художника родом із села Ганжівка (зараз Кобеляцький район Полтавської області) був військовим і служив у Астраханському гарнізоні; після відставки працював чиновником казенної палати; рано помер.
В Астрахані Іван отримав початкову художню освіту. Згодом мати з сином переїхали до Москви, віддала його до дворянського інституту. У цьому закладі юнацьке захоплення малюванням у Соколова переросло в бажання стати художником. У 13 років Іван став вільним слухачем художньої Академії, натхненно вимальовував давньогрецьких і біблійних героїв. Час навчання познайомив, а пізніше життя здружило Івана Соколова з Тарасом Шевченком.
І.Соколов здобув найкращу науку малярства у професора О. Маркова, який був відданий академізмові, але з часом виявив прагнення писати повсякденне життя. Тому в дев’ятнадцять Соколов перервав навчання й подався на Кавказ і Крим, щоб побачити правду життя. Він малював усе, що бачило око.
Через два роки повернувся в Петербург, продовжив заняття в Академії. У 1852 р. за картину «Черкес продає свою сестру турецькому купцю» художник отримав малу срібну медаль.
Влітку 1853-го Іван приїздив у Ганжівку (на Харківщині) у маєток батькової сестри, допомагав самотній жінці в господарстві. Тітка багато хворіла, тому він подовгу жив у с. Ганжівці, зрештою в 1854 р. закінчив Академію та оселився тут назавжди, щоб доглядати родичку. В Україні Соколов написав картини: «Сінокос» і «Кавказький пейзаж», за які отримав від Академії велику срібну медаль.
У 1856 р. художник створив «Ніч на Івана Купала» (була в колекції К. Солдатенкова, нині Нижньотагільського художнього музею).

У 1857 р. за картину «Закавказькі цигани» Іван Соколов отримав ступінь академіка. У 1858 р. полотно «Збір вишні в поміщицькому саду в Україні» купив Третьяков. Пізніше цей колекціонер придбав для своєї галереї картини «Проводи в місто парубків, призначених у рекрути» (1860, Третьяковська галерея), «Ранок після весілля в Малоросії» (Третьяковська галерея).
Привернула увагу публіки картина «Повернення з базару» (1859, Національний художній музей України). На полотні Соколова «Весілля» (1860, Сумський художній музей) бачимо понеділок після вінчання; переможно майорить червоний прапор (символ цноти нареченої), всі учасники свята вітають молодих із щасливим вступом у шлюбне життя.
У 1860 р. за картини «Вид на східний берег Чорного моря», «Діти, які грають на цвинтарі, в Константинополі», «Проводи в місто парубків, призначених у рекрути» та «Українські дівчата гадають на вінках про заміжжя» (Усі роботи знаходилися в Зимовому палаці в СПб.; пізніше полотно «Українські дівчата гадають на вінках про заміжжя» опинилося у Чернігівському художньому музеї) отримав звання професора Петербурзької Академії мистецтв.
Полотно Івана Соколова «Циганський табір на Кавказі» придбали для царськосільського Олександрівського палацу.
Його акварелі «Малоросійське весілля» та «Прощання косаря з коханою» купив для свого альбому імператор Олександр ІІ.
Іван Соколов відразу став популярним: його роботи купувала царська родина. Олійні полотна, акварелі у нього купували ще до завершення. Це допомагало безбідно жити, багато мандрувати: Константинополь, Німеччина, Франція, Іспанія. На травень – літо 1858 року Соколов вибирався поїхати в Україну, зробити замальовки для майбутніх своїх картин. Про Соколова-мандрівника Тарас Григорович написав теплого листа українському поміщику Григорію Галагану: «Може, приблукає в Сокиринці оце добрий чоловік і маляр дуже дотепний то ти, мій друже, Богу милий, ласкаво привітай його. Воно розумне, добре і любить наш народ і нашу країну. А зовуть його Іван Іванович Соколов». Із «Щоденника» Шевченка (7 квітня 1858 р.) довідуємося, що Тарас мав намір поїхати до Павлівська, до знайомого ще з Новопетрівського укріплення генерал-майора Карла Бюрно, але через відвідини Івана Соколова, до якого він зайшов по дорозі, запізнився на залізницю. Ще через місяць (7 травня) Шевченко записав: «Разом із Семеном Гулаком – Артемовським зайшли до художника Соколова, полюбувалися намальованими нашими земляками та землячками…».
У березні 1859 р. за картиною І. Соколова «Приятелі» (Красноярський художній музеї) Т. Шевченко відтворив свій офорт, за котрий, разом із офортом «Притча про робітників на винограднику» з картини Рембрандта, йому було дано звання академіка 1860 року. Т.Шевченко та І.Соколов не раз бували у маєтку першого ректора Київського університету М.О. Максимовича. Улітку 1859 р. написали портрет його дружини Марії.
Шевченкова «Катерина» навіяла Соколову сюжет полотна «Проводи рекрутів» (1860, Національний музей Тараса Шевченка).
Після 1860 р. Соколов перестав брати участь на виставках. Знайомство Івана Соколова з художниками Костянтином Трутовським та Левом Жемчужниковим (нащадком гетьмана К. Розумовського) привернуло увагу до української побутової теми. В альбомі офортів «Живописна Україна» (1861) художника Л. Жемчужникова використано 17 робіт Івана Соколова, переважно портретів, мальованих із натури в Полтавській губернії.
У 1863 р. з групою художників Іван Соколов побував у Франції в Барбізоні на натурних етюдах.
Після смерті тітки наприкінці 60-х Соколов одружився та назавжди оселився в Україні. Молода дружина, родина заставили Івана Соколова змінити ритм життя, цінувати своє здоров’я, особливо зір. Він перестав виснажувати себе роботою: працював мало, але охоче. Так, у 1864 р. виспівав «Біля шинку» (Закарпатський художній музей), став віце-президентом Харківського товариства красних мистецтв.
Одним із останніх творів Соколова була картина «Ворожіння дівчат на вінках про заміжжя», або «Дівчата ворожать уночі проти Івана Купала». Цей шедевр Шевченкового приятеля Івана Соколова, належав Григорію Ґалаґану, потім зберігався в Прилуцькому краєзнавчому музеї, був переданий до Чернігівської картинної галереї, 2003–2004 рр. експонувався в приміщенні Адміністрації Президента.
Останні роки І.І. Соколов жив у Харкові, де помер на 87-му році життя, 12 листопада 1910 року.