Запрошую Вас до розмови про рід Марковичів.
Маркович або Маркевич – нащадок Марка, такі патрономінальні (від патер – батько) прізвища розповсюджені у білорусів, поляків, сербів, українців, чехів.
Старшинський козацький рід Марковичів (Маркевичів) – один із найдавніших і майже у кожному представникові проглядають риси «жидовина» Аврама, який на початку ХVІІ ст. зрікся іудейської віри, став вихрестом. Він набув статки правдами (млин у Прилуках, горілчаний промисел), а частіше неправдами (рубав чужі ліси, захоплював землі, греблі, привласнював козацьких коней і волів). Козаки Перервинця, Кохнівки не мирилися з такими методами гешефтів – подавали до суду, часом рахували кривдникові зуби.
Як бачимо, накопичення первісного капіталу потребує дуже не симпатичних рис: вдаватися до захоплення чужого, до здирства, нещадної експлуатації; до зради віри. Саме ці риси батько прагнув передати нащадкові; учив як вдало одружитися, скористатися родинними зв’язками.
Син Аврама – Марко (?–1712) – засновник чернігівської лінії Марковичів не мав хисту до ратної справи, був талановитим гендлярем. Купець, орендар Прилуцький і Пирятинський, розумний, добрий, міцний, владний «славетний пан», мав гарний маєток біля Прилук, у Сорочинцях. Отримуючи дворянський герб, він записав прізвище – Маркович.
Від шлюбу з дочкою багатого міщанина, Прилуцького війта Григорія Корнієнка Ограновича Оленою Марко Аврамович мав дюжину нащадків, із яких найбільш відомі: дочка Настя та сини Андрій і Федір.
Анастасія Марківна (бл. 1670–1729) кароока, енергійна дівчина мала «серце з перцем», чим причарувала немолодого (старшого на 30 років) генерального бунчужного Костянтина Голуба (бл. 1740 – до 1700), стала його голубкою. Коли ж полковниця Настя овдовіла, поєднала свою молодість із полиновим чубом лагідного й поступливого Стародубського полковника Івана Ілліча Скоропадського (1646–1722). На той час Скоропадський був вільною людиною: перша дружина, дочка обозного Чернігівського полку Никифора Каленика, упокоїлася; дочка Ірина віддалася за генерального бунчужного Семена Лизогуба. У Насті та Івана знайшлася дочка Уляна. Коли ж полковникові виповнилося 60, його обрали гетьманом. Настя мала величезний вплив на чоловіка-гетьмана: Іван упадав за Настею, а вона коверзувала. Гетьманша з доволі крутою вдачею частенько втручалася у вирішення державних справ, тому на кінчику язика багатьох українців крутилося: «Показав пан Бог українцям ласку: Настя носить булаву, а Іван – запаску».
Коли ж Уляна стала на порі, за вимогою Петра І, князь Меншиков полагодив вінчання гетьманівни з московським вельможею Петром Толстим. Щоб доля була прихильної до дочки, Анастасія Марківна заснувала під Глуховим Гамаліївський монастир. Тесть гетьмана Івана Скоропадського був титарем Пречистенської Прилуцької церкви, багато жертвував на благодійницькі справи; побудував власним коштом одну з церков Густинського монастиря, в якому був і похований у 1717 році.
У 1722 р. гетьмана покликав Божий суд, а його вдова не повернула гетьманських клейнодів, величезних маєтків, що їх мав Скоропадський на рангу. Мало того, разом із братом Андрієм Настя уславилася здирством, захопленням земель сусідів. У 1729 р. Анастасія упокоїлася, її поховали у Глухівському монастирі.
Як склалася доля Уляни? Її чоловік прислужився вінценосному тезці: привіз із Неаполя царського сина Олексія. За це Толстой отримав титул графа, Ніжинського полковника, посаду начальника таємної канцелярії (царської ЧК). У 1718 р. за наказом батечка-царя Олексія скарали на горло. Незабаром і татусь убитого перестав топтати ряст. Петра Толстого позбавили титулу графа та разом із сином Іваном заслали на Соловки, де через два роки обох не стало. Того ж року упокоїлася Уляна. Поховали її біля могили матері. А її онук – Андрій Іванович народив сина Іллю; у Іллі знайшовся син Микола – батько Лева Толстого, дядько письменника Олексія Толстого, дід радянського графа Олексія Толстого.
Старший син Марка Аврамовича – Андрій Маркович (Маркевич) (1674–1747). Онук Аврама, Андрій Маркович, народився у Прилуках. Він доблесно виконував дідові заповіти: володіючи у Гетьманщині багатими маєтностями, нещадно експлуатував місцеве населення, накопичував землі за будь-яку ціну; вміло користуватися родинними зв’язками, просуватися кар’єрними щаблями, вчасно зрадити.
Рядовий Прилуцького полку разом із козаками рив на Ладозі канали. Спочатку значковий військовий товариш Маркович був прихильником гетьмана Мазепи, але у листопаді 1708 р. перейшов на бік московських військ і разом із Меншиковим штурмував Батурин. У 1709 р. сотник Глухівський (1709 — 1714) Андрій Маркович їздив за завданням гетьмана Івана Скоропадського з посольством до Царгорода (Стамбула).
Родич гетьмана Скоропадського дослужився до полковника Лубенського полку (1714—1727), став генеральним обозним, другою особою в країні після гетьмана. У 1722 р. Андрій Маркович на чолі 10-тисячного козацького загону брав участь у московсько-іранській війні.
У 1725 р. у дворічному Дербентському поході в Персію був наказним гетьманом; генеральним підскарбієм (1729—1740). Підскарбій викликав обурення козацтва здирництвом, багатими маєтками, за що Гетьман Данило Апостол усунув Марковича від влади та віддав під слідство. Отут і знадобилися родинні зв’язки: сестра Анастасія Скоропадська звернулася до своїх знайомих у російському уряді – і брат був виправданий.
Кум Генерального Судді Івана Чарниша, який був одружений із небогою Маркевича.
Сват Наказного Гетьмана Павла Полуботка.
Одружений був Андрій із сотниківною Ганнусею Маковською з Кролевця. Знайшлося їм дев’ять синочків-линочків, найзнаменитішим серед яких був Яків Андрійович Маркович, відомий філософ-мемуарист, одружений з внучатою племінницею Гетьмана Іоанна Самойловича.
У 1734 р. Маркевич разом з Миколою Забілою і Федором Лисенком увійшов до складу Правління Гетьманського Уряду.
У 1740 р. вийшов в «абшит» у ранзі генерального обозного.
Андрій Маркович Маркович помер 23 січня 1747 р.
Від синів Андрія – Якова (1696–1770), наказного полковника Лубенського, і Семена (?–1738), сотника Роменського, взяли початок чернігівська та роменська гілки роду.
Молодший брат Андрія – Федір Маркович (1682 – 1738) сотник полковий Прилуцький, бунчуковий товариш, родоначальник прилуцької гілки Марковичів. Одружився з Катериною Степанівною Томара, дочкою переяславського полковника. Разом вони уклали не одну тисячу золотих у купівлю земель, млинів, гребель.
Їхні нащадки: відомий історик Олексій Іванович Маркович (1847–1903). Пульхерія Іванівна Маркович, дружина Михайла Яковича Скоропадського (1764–1810); її онука – графиня Єлизавета Іванівна Скоропадська-Милорадович (1832–1890), відома патріотка і меценатка; правнуком був гетьман Павло Скоропадський.
Залишити відповідь