Як сьогодні, так і тоді, у 1891 р. більшість українців закобзарила у душі плач та зневіру й пожала неволю. Частина українців вважалася українофілами: читали українські книги, носили вишиванки, відзначали народні свята, щиросердно любили свій народ, а мовою їхнього думання була російська і працювали вони для чужого народу. За такої ситуації влітку 1891 р. на Тарасовій горі, де витав дух нашого генія, четверо студентів (Базькевич Михайло, Байздренко Микола, Липа Іван – Харківський університет; Боровик Віталій – Київський університет) поклялися: До останнього дня: «Ми вживаємо тільки українську мову, ми працюємо тільки для українського народу», «Ми віддаємо усі сили, щоб визволити свою націю з гніту», «Не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!»
Так народилася найперша не просвітницька, а таємна політична організація України «Братство тарасівців», що мала мету: незалежність України.
Очолив братство Іван Липа. Перша організація утворилася в Полтаві 1891 р., потім з’явилися осередки – Харків, Київ, Катеринослав, Лубни, Одеса, Прилуки, Чернігів.
Вона мала сто борці, серед яких:
1. Базькевич Михайло,
2. Байздренко Микола,
3. Боржковський В,
4. Боровик Віталій,
5. Вороний Микола,
6. Грінченко Борис ,
7. Дмитрієв М,
8. Дробиш Д,
9. Кононенко Mусій ,
10. Коцюбинський Михайло,
11. Липа Іван,
12. Міхновський Микола
13. Погибка Панас.
14. Самійленко Володимир ,
15. Сигаревич Дмитро,
16. Совачов В,
17. Степаненко В,
18. Тимченко Євген,
19. Черняхівський Олександр
20. Шемет Володимир.
21. Яценко М.
Не дивлячись на переслідування з боку влади, таємна організація проіснувала до 1898 року. Під впливом «Братства Тарасівців» в 1897 році було засновано Загальну Українську Безпартійну Демократичну Організацію, а в 1900 – Революційну Українську Партію.
