А ви знаєте, що наша Сарочка з Одеси – офіцер найвищої нагороди Франції – Ордену Почесного легіону?
Соня Делоне, Терк-Делоне (справжнє ім’я Сара Еліївна (Іллівна) Штерн), народилася 14 листопада 1885 р., у м. Одесі, хоч інколи подається м. Градизьк на Полтавщині, бо один час батько працював там управителем метизного заводу. Її батько Еліас (Еля) Штерн звільнений у запас і мати одеситка Ханна Тевелівна Штерн (Терк), про що зроблено запис № 117 у книзі записів одеського равінату. Перші п’ять років дитинства асоціювалися з яскравими фарбами України, вони жили в художниці завжди. 
Батько її рано помер і дівчинку забрав на виховання бездітний дядько по материній лінії, успішний адвокат у Санкт-Петербурзі, Генріх Тимофійович (Геніх Товійович) Терк та його дружина Анна, дочка відомого банкіра Зака. Сарі добре велося в цій родині, її навіть хотіли удочерити, але мати не дала дозволу. Пізніше Сара Штерн узяла псевдонім Соня Терк. Дивно, але Соня жила за адресою: пров. Босков, 12, де пізніше жив Вовочка Путін. Родина часто мандрувала Європою, тому Сара побувала у найкращих музеях.
Шкільний учитель малювання помітив здібності дівчинки, займався з нею і порадив продовжити навчання. 
“Гірський пейзаж” 1904 р. 
“Скеля перед морем”. 1904 р.
Вісімнадцятирічною Соня Терк здобувала освіту у Художній Академії Карлсруе. Через п’ять років вона вийшла заміж за немолодого багатого німецького колекціонера Вільгельма Уде. Їхнє пишне вінчання відбувалося в Лондоні. Це був шлюб із розрахунку: нареченій потрібний був статус заміжньої пані, щоб позбутися опікунства батьків; молодий бажав вважатися гетеросексуалом, відвести розмови про свої збочення (правда, його партнер був присутнім на весіллі).
Соня ж була щаслива: віднині вона буде постійно жити в Парижі. У домі свого чоловіка на другому році подружнього життя вона познайомилася з художником Робером Делоне. 
Молоді люди, однолітки, художники покохалися, зачали дитятко, тому тихенько оформили розлучення та другий шлюб. До речі, з паном Уде вони підтримували дружні стосунки, він часто купував картини Робера та Соні.
Шиючи ковдру для новонародженого сина Шарля, художниця використала різнокольорові клаптики тканин, і зважилися шити одяг з тканинним колажем. Син-одинак Соні та Робера Шарль Делоне (1911—1988) став музичним оглядачем, фанатом та істориком джазу.
Соня та Робер Делоне розробили абсолютно новий стиль живопису — симультанізм (або орфізм, як назвав його Гійом Аполлінер). Живописною мовою концентричних «сонячних кіл» цей стиль висловлював динаміку руху, тонкості кольорових звучань. У цьому стилі Соня творила «Сукні-вірші». У 1914—1920 рр. родина провела в Іспанії та Португалії, там Соня Делоне познайомилася з Дягилевим, оформляла декорації для балету «Клеопатра» на музику А.Аренського.
У 1920 р в Парижі Соня відкрила модне ательє. У 1925 вона брала участь у Міжнародній виставці декоративного мистецтва разом із Олександрою Екстер. Соня стала відомим майстром ар-деко, її знахідки широко використовувалися в дизайні, кераміці, сценографії, рекламі. Соня і Робер брали участь в оформленні Паризької Всесвітньої виставки 1937 р., для якої створили панно розміром у 235 кв. м. Робота була відзначена золотою медаллю. В 1939 р. вона заснувала салон під назвою Realites Nouvelles («Нові реалії»), що існує й нині.
Під час війни у 1941 р. Робер Делоне помер від раку. Соня залишилась до кінця життя вдовою. Вона продовжила працювати над спільними проектами, видала теоретичні праці чоловіка, написала спогади.
Соня стала першою жінкою, за життя якої відбулася ретроспективна персональна виставка в Луврі (1964 р.).
У 1968 р. Соня розробила костюми та декорації для «Danses Concortantes» Стравінського.
У 1975-му, дев`яностолітньою гранд-дамою, стала офіцером Ордена Почесного легіону. Останній приятель Соні Жак Дамас записав її спогади .
Соня Делоне померла 5 грудня 1979 року в Парижі; прожила успішне, довге 94-річне життя. В Україні її робіт немає.
