– Мої колежанки – пенсіонерки мовчки сидять на парканчику під під’їздом. Першою починає Софочка – три краплі інтелігентності:
– Уот сабірала внуку раніц: па-нашиму так красіва «тітрадь», а у вас «зошит» – зашитий что лі? Что ні гаварітє, а русскій вєлічіствєнніє і мілєє. Правда жи?
– Очі колежанок починають мене свердлити: відмовчатися не вдасться…
– Софочко, і коли Ви затямите, що немає гарних і поганих мов, що кожному своя рідніша та зрозуміліша. Ну, це як кожному свій онук найдорожчий. Дійсно, наші пращури один великий аркуш складали вчетверо, розрізали й зшивали посередині, цей виріб білоруси називали сшытак, українці – зошит. Пам’ятаєте, у наші часи були написи “загальний зошит”, у білорусів “агульни сшытак”, у росіян – “общая тетрадь”; від білоруського агульни походить російське огульно (общё).
– Аркуш такого зошита – чверть (четверта частина), звідси навчальна чверть – четверта частина навчального року; чверть години (15 хв.), звідси стійкі словосполучення «за чверть (15 хвилин) сьома»; одна з чотирьох фаз місяця, а також вузький серп місяця в першій або в останній фазі; міра музичної тривалості, наприклад: три чверті.
– А звідки це слово «чверть»? Звісно, від числівника четвертий: давн.-руськ. четверть, укр. четве́ртий, білор. чецьвёрты, болг. четвъ́рт, сербохорв. чѐтвр̑ти̑, словенськ. četŕtī, чеськ. čtvrtý, словацьк. štvrtý, польськ. czwarty, в.-луж. štwórty, н.-луж. stwórty, полабськ. Cetjárte; лит. ketvir̃tas, грец. τέταρτος, лат. quārtus.
– «Четверта частина аркуша» грецькою – tetras, а «складений вчетверо» – tetro. У пам’ятках ХІ століття зустрічаємо слово тетрадь, запозичене з грецької. Сьогодні ми вживаємо однокореневе слово «тетраедр».
– А у давньому Римі чверть називалася ква́рта (від лат. quarta (pars) – чверть) — одиниця об’єму (ємності, місткості) в країнах Заходу. В Україні кварта означала кухоль або десяту частина відра; у Польщі кварта = 1 літр.
– -Згадала! – не стрималася Хомівна:
– «Зевес тоді кружав сивуху
– І оселедцем заїдав;
– Він, сьому випивши восьмуху,
– Послідки з кварти виливав»
– Так, все це однокореневі слова. Належить до цієї низки і назва четвертої частини року – квартал, житловий квартал (форма чотирикутника), квартальний план, квартальний староста; четверта частина вікна – кватирка, квартет (гурт із чотирьох музик).
– Як не дивно, звідси й назва кварцяного війська. Чули вираз із історії? У 1562 р. у Речі Посполитій король Сигізмунд ІІ Август створив наймане військо для придушення народних повстань і охорони державних кордонів. Кварцяне військо складалося з піхоти й кавалерії з 1632 р. запроваджено артилерію; утримувалося за рахунок 4-ї частини (кварти) прибутків від королівських маєтків (звідси його назва wojsko kwarciane). 4—6 тис. солдат кварцяного війська були зосереджені в селах і містах України.
– А я згадала, – протягнули Софочка, – «Квартеронка», роман Томаса Майн Ріда.
– Правильно! Квартерон (від лат. quarta — чверть) цим словом називали особу, у якої чверть генів — чорні, тобто 75% «білої» і 25% «чорної» крові, тобто один з батьків мулат, а другий білий; серед другого покоління предків (дідів та бабів) один чорний, а троє інших — білі. Усі ми зачитувалися творами найвідомішого з квартеронів – Олександра Дюма-батька. Його бабуся — негритянка, дід — французький генерал, маркіз Даві де ля Пайетрі (фр. Davy de la Pailleterie). Не забуду, як гідно письменник відповів недоброзичливцю: «Мій батько був мулатом, мій дід негром, а прадід — мавпою. Бачте, пане, моя родина починається там, де ваша закінчується».
– Ти ба, одне словенятко «чотири» – а скільки своїх та імпортних родичів! – дивуються Хомівна.
