– І чого ти мовчиш, анітелень про касавароткі на День вишиванки? – під’юджує мене Хомівна.
– Лишенько моє, що говорити? Гібридна війна проти України, стьоб із вишиванок не сьогодні придумані. Добре, що публічні будинки в Україні не легалізовані.
– Такої… до чого тут закутки платних утіх?– напала на мене Хомівна.
– Згадалися мені слова дочки історика Володимира Антоновича. «До какого крайнего цинизма доходили репрессии со стороны местной администрации, может показать такой факт: чтобы киевские украинофилы не слишком увлекались национальным нарядом, а заодно и украинскими идеалами, киевский полицмейстер Гюббенет издал приказ, чтобы все профессиональные и зарегистрированные проститутки носили только украинскую одежду. Эта полицейская затея ни к чему, конечно, не привела» (Воспоминание о М.Драгоманове. Книга 4. — К., 1926. — С. 130).
– Угу, як той казав: «ПойнЯв». Застав немудрого Богу молитися?
