17 травня 1941 р. у польському Кракові, окупованому Третім Райхом, народився Орест Субтельний.
Батько — з Тернопільщини, навчався у Львові, потім працював у Варшаві.
Мама львів’янка з Левандівки роду Пазуняк.
Батьки відчували себе українцями, дотримувалися народних звичаїв; спілкувалися в родині українською.
Війна, доля переселенців. У 1949 р. Орест Субтельний разом із батьками емігрував до США. Займався футболом, дуже пристойно малював. Маленький упертюх захопився грецькою, згодом скандинавською історією, був активним учасником «Пласту». У 1962 р. пластун вперше відвідав Україну.
Сьогодні, коли українці мусять шукати захисту для дітей у світах, варто прислухатися до такої думки Ореста Субтельного: «Я є класичним прикладом діаспори: ні тут, ні там. Це моя особиста проблема — не так моїх батьків, бо вони точно знали, що вони українці. Я виріс у західному світі, знаючи, що я звідси. А тут (в Україні) відчуваю, що я звідти. Це є типове явище політичного емігранта.» Так упродовж всього життя він казав про українців «ви», а про Захід – «вони».
В 1965 р. отримав ступінь бакалавра в Темпльському університеті у Філадельфії, за два роки отримав магістерський диплом 1967 року в Університеті Північної Кароліни. Також Орест Субтельний здобував освіту у Віденському та Гамбурзькому університетах. Пан Субтельний дуже любив футбол і грав за всі університетські команди, де працював чи навчався.
Коли у Гарвардському університеті почала діяти новосформована програма українських студій Омеляна Пріцака, Орест Субтельний став серед першої групи аспірантів в Інституті українських досліджень Гарварду.
Учень останнього учня Агатангела Кримського першим захистив докторську роботу у Гарварді (1973). Дисертація: «Неохочі союзники: Відносини гетьмана Пилипа Орлика з Кримським ханством та Оттоманською Портою, 1710-1742». До речі, і він, і його дружина Марія були вихованцями Омеляна Пріцака.
Упродовж 1973-1975 рр. доктор викладав на історичному факультеті Гарвардського університету. У 1975 р. за допомогою Української вільної академії наук (УВАН) опублікував працю “Листи Івана Мазепи”.
З 1976 р. продовжив викладацьку кар’єру в Гамільтонському коледжі в Нью-Йорку, де пропрацював до 1981 р.
Паралельно пан Орест вивчав комуністичну добу в Україні. Він згадував: «Пам’ятаю, 1979 року приїхав до Києва, подивився на ваше життя і подумав: тут нічого не буде. Цілковите пригноблення: політичне, національне, культурне».
У 1981 р. видавництво Колумбійського університету надрукувало монографію “Мазепинці: український сепаратизм XVIII ст.”, за яку Орест Субтельний отримав Премію Антоновича.
У 1982 р. професор історії та політології Субтельний переїхав до Канади викладати в Йоркському університеті в Торонто. Там пропрацював до кінця життя.
У 1986 р. вийшла у світ монографія «Проблема влади в Східній Європі: Іноземний абсолютизм і місцева знать. 1500-1715».
У 1985 р. в ученого знайшовся син Олександр. Знаючи, що нове покоління діаспорян не дуже охоче вивчає українську мову, не заглиблюється у вивчення історії України, батько взявся за написання популярного англомовного підручника з історії України, з історії бездержавної нації.
У 1988 р. видавництвом Торонтського університету вперше була опублікована його книга “Ukraine: A History” (Україна: Історія), яка вважається одним із кращих посібників з національної історії. “Ukraine: A History” була визнана однією з найбільш впливових і важливих книг, які опублікував Університет Торонто за 100 років його існування.
Так сталося, що сам знайшовся перекладач, та ще який! Спробуйте відгадати: він переклав Орвела; з його подачі назву РОВНО замінили на РІВНЕ, почали писати не KIEV (на російський манер), а KYIV. Так, це Юрій Шевчук, який на той час працював у Гарвардському університеті.
От як історик розповідав про долю перекладу: «Я й гадки не мав тоді, що книга колись з’явиться в Україні. Писав її для західного читача англійською мовою. Поштовху до написання надало народження сина у 1985 році. Хотілося, щоб він розумів історію так, як і я. Книжка в Америці з’явилася 1988 року. Завдяки горбачовським змінам у мене зародилася думка про можливість видання в Києві. Спочатку це сприйняли насторожено: як буржуазний історик може щось подібне пропонувати. Згодом мною зацікавилося видавництво “Либідь”, хоч побоювалося. Вони звернулися в Інститут історії. Доктор Станіслав Кульчицький погодився написати вступ. Почалися погодження з компартією. Отримали дозвіл. Зробили швидкий переклад, на жаль, не такою мовою, як би хотілося. З рукописом я приїхав до Києва 19 серпня 1991 року. Зайшов у видавництво “Либідь”. Мені сказали відразу ж: “Забирайте свій рукопис і чимскоріше втікайте звідси!”. Мені відняло мову. Я декілька днів зачекав. І вже 24 серпня до мене просто прибігли з проханням якнайшвидше видати книжку. Так вона з’явилася тут.» 
У 1991 році книга була опублікована українською мовою і кілька разів перевидавалася. Мільйон примірників! Вона була перекладена п’ятьма мовами! «Мені ніхто ніколи не платив. Десь на початках дали книжки. Коли ми вели попередні переговори з видавцем, то було вирішено, що весь гонорар має йти на допомогу дітям Чорнобиля».
Як ми захоплювалися цим бестселером тоді! І, дивно, найпопулярнішими в той час були не томи Грушевського, а «Україна: Історія», написана Орестом Субтельним для сина та «Історія України-Руси», яку Микола Аркас уклав для свого сина-онука теж Миколи. А вам судити ця праця – інтелектуальна революція чи казка про Україну.
У 1992 р. Ореста Субтельного обрали закордонним членом НАН України.
У неділю, 24 липня 2016 р. у Торонто після тривалої боротьби з раком і деменцією помер 75-річний О́рест Субте́льний — канадський історик українського походження. Доктор філософії, професор кафедри історії та політичних наук Йоркського університету, Торонто, Онтаріо. Автор «Ukraine: A History» (Україна: Історія), яку досі вважають одним із кращих посібників з історії України.
Залишити відповідь