Богатирі

«Куда было после Владимирского собора выше? Куда? Купчих писать? После Бога-то?! Выше нет! Но есть нечто, что стоит вровень. Это, брат, сказка…», – писав Віктор Васнецов.
От і створив він картину-казку «Богатирі». Дивлюсь на неї – і розумію справедливість слів: «сказка – ложь»… Чому? Згадаймо, як нам пояснювали в школі, що три руські (а малося на увазі російські богатирі) у дружині князя Володимира разом оберігали рідну землю від ворогів.
Придивімося до кожного.
Легендарний богатир Олешко Попович (рос. Альоша Попович) народився у м. Пирятин, зараз – Лубенський район, Полтавська область, Україна. Перебуваючи в Пирятині Т. Шевченко написав «Думу про пирятинського поповича Олексу». Знаємо, що богатир часто бував на пирятинських ярмарках; що мати проводжала Олешка на базарній площі міста Пирятина у похід на ворога. Тоді Пирятин стояв на кордоні Київської Русі й був опорним пунктом у боротьбі проти кочівників. Билини та літописи згадують подвиги цього історичного героя. Никонівський літопис повідомляє, що Олешко Попович у боротьбі з половцями убив половецького хана та його брата. Близько 1201 року Олешко Попович згадується в літописі як учасник боротьби з печенігами. У Тверському літописі записано, що він брав участь у відомій битві на Калці (1223 р.) і загинув разом з сімнадцятьма витязями. Отже, у дружині кн. Володимира Оле́шко Попо́вич бути не міг.
У центрі картини зображений найсильніший і наймогутніший Ілля Муромець, про якого билина повідомляла: «Из того ли то из города из Мурома / Из того ли села да Карачарова». І чули ми про російське місто Муром (за 1500 км від Києва), неподалік від якого старовинне село Карачарово на березі Оки. Якби ж то правдонька щербата не була! Ілля народився недалеко від Києва – в Морівську (Моровійськ) під Черніговом, яке у давнину називалося Муромськом. На кордоні Чернігівського та Новгород-Сіверського князівств (недалеко від Чернігова) було місто Карачев, згадуване в літописах уперше з 1146 року.
Знаємо, що за один день Ілля подолав відстань до Києва.
Та нащо гадати? Перші записи російських билин з’явилися наприкінці XVIII – початку XIX столітть, а була ж реальна людина, історична особистість Ілля Муромець (або Ілько Муровець). У XVIII столітті Іллю Муромця згадував Іван Котляревський в «Енеїді».
Мощі Іллі зберігаються у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври. Дослідження мощей Преподобного Іллі Муромця довели, що народився він приблизно між 1150 і 1165 рр. Учені стверджують, що Ілля довгий час не міг ходити, причиною тому було важке захворювання – туберкульоз кісток або поліомієліт. Це і стало причиною паралічу ніг. Це був сильний чоловік, високого зросту – 177 см. На кістках Іллі вчені виявили сліди багатьох битв – множинні переломи ключиць, зламані ребра, сліди від удару списа, шаблі, меча, що підтверджувало легенди про те, що Ілля був могутнім воїном, учасником жорстоких битв. Загинув він у віці близько 45-55 років, під час взяття Києва князем Рюриком Ростиславичем в 1204 р, коли Печерська лавра була розгромлена союзними Рюрика половцями. Причиною смерті Іллі Муромця став удар гострого знаряддя (списи або меча) в груди.
Третім був Добриня Микитович (Низкинич), який народився у с. Ни́зкиничі, зараз – Володимир-Волинський район, Волинська область, Україна. Легендарний богатир Добриня Микитич був воєводою Володимира I Святославича. Кмітливий воєвода мав дипломатичні здібності, тому отримував відповідальні, а часом і делікатні доручення: зібрати та перевезти данину, виручити княжу племінницею, доставити до княжого гарему дівчину, яка впала в око Володимира. Знаємо, що дружиною Добрині була Анастасія, дочка Микули Селяниновича.
Отже, всі богатирі – історичні особи, русичі, не росіяни.
Вони ніколи не зустрічалися, бо жили в різні століття – Добриня Микитич жив у 10 столітті, Ілля Муромець – в 12-му столітті, Альоша Попович – у 13 столітті.
Тільки Добриня Микитич служив князю Володимиру Великому.
Не таємниця, що Віктор Васнецов, коли малював «Богатирів», зобразив їх за образом московських сторожових бояр, які виходили в роз’їзди на південно-західні кордони Московського царства. Одяг героїв – обладунки московитів початку ХVІІ століття.
Худ. В. Васнецов. Богатирі. 1881-1898 рр. Полотно, олія.
Третьяковська галерея, Москва, Росія.