13 травня 1859 р. у м. Брашов (нині Румунія) народився Теодор Аксентович, польський художник із роду львівських вірмен Тер-Аксент.
Дитинство хлопчика пройшло у Львові, куди родина згодом переїхала; тут почав проявлятись художній талант Тео. Батьки уважно ставилися до бажань сина, мали гроші його на освіту, тому вирішили допомогти Тео розвинути талант. Здобував освіту Аксентович у Мюнхенській АМ (1878–82), у Парижі в Каролюс-Дюрана (1882–95), Лондоні (1893). У Парижі працював художником-ілюстратором у популярних паризьких журналах Le Monde Illustré, L’Illustration і Figaro, часто їздив до Лондона, в Рим, де писав портрети на замовлення, робив копії італійських класиків — Ботічеллі та Тіциана. У цей період Теодор створив портрети Сари Бернар, Владислава Чарторийського, Віктора Ославського. В одній із таких поїздок у 1893 році у Челсі Аксентович познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ізе Гілгуде.
Від 1895 – професор Краківської школи красних мистецтв; створив художню школу для жінок (1897). Один із засновників польського художнього товариства «Штука», що займалося організацією художніх виставок і продажем картин. 
Краків’янка з вогняним волоссям Ата Закшевська – улюблена модель Теодора Аксентовича. З неї маестро писав Венеру. На картині «Весна» пані з жовтим тюльпаном милується собою.
Малював портрети і картини на теми з життя українських селян: 
«Гуцул з люлькою» (1888), «Гуцульський похорон» (бл. 1881), «Свято Йордана» (1893, Національний музей, м. Познань), «Коломийка» (1894, Національний музей, м. Варшава), «Лірник і дівчина» (90-і рр. 19 ст.), «Гуцулка», «Дівчина з глечиком» (три останні – у Львівській картинній галереї). 
У 1896 р. Аксентович створив ескізи для вітражів львівської Катедри.
У 1906 році вірменський архієпископ Йосип Теодорович запросив двох митців з Кракова – Теодора Аксентовича та Йосипа Мехоффера взяти участь у реконструкції Вірменської церкви у Львові. 
Теодору Аксентовичу належав проєкт нового вівтаря з мармуру та мозаїки в апсиді. Згодом храм прикрасив фресками художник Ян Генрік Розен в стилістиці пізньої сецесії.
У 1910-му Теодор Аксентович став першим обраним ректором Краківської академії мистецтв, яку очолював до своєї смерті. Його персональні виставки відбувалися в Кракові, Варшаві та Лодзі. Аксентович брав участь у міжнародних виставках у Берліні, Мюнхені, Лондоні, Римі, Венеції, Парижі, Чикаго. У 1923 році художника нагородили Командорським Хрестом польського Відродження, у 1936 – Командорську зірку і стрічку ордена польського Відродження.
Помер Теодор Аксентович 26 серпня 1938 р у Кракові, похований на Раковицькому цвинтарі.
