15 травня 1934 р. постанова ЦК ВКП(б) та Раднаркому СРСР «Про викладання вітчизняної історії у школах СРСР» зобов’язала школи всіх республік вивчати реабілітовану історію Російської імперії та історію ВКП(б). Історія України, як предмет, не існувала. Навіть майбутні викладачі української мови не вивчали Історії України.
Тільки в часи безбрежних надій подарували українським учням 7-8 класів середньої школи 36 годин було виділено на вивчення Історії не України, а УРСР. Уявіть собі: 36-32 год на два роки, тобто один урок на два тижні. Часто учителі виконували програму з історії СРСР за рахунок годин з історії УРСР (писали в журнал урок історії УРСР, а викладали історію СРСР). Практикувалося складання розкладу уроків так, щоб уроки з історії УРСР були останніми. З цих уроків ганяли дітей прибирати територію школи, збирати макулатуру, металевий брухт.
18 травня 1934 р. у радянських політехнічних інститутах запроваджено викладання таких дисциплін історія СРСР і географія СРСР.
Як тут не згадати О. Довженка?! «Їх не учили Батьківщині — їх учили класовій ворожнечі і боротьбі, їх не учили історії. Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» О. Довженко, «Щоденник».
