Сорокарічний Георгій Вороний помер від важкого захворювання нирок. На могилі батька сини дали слово стати лікарями.
Георгій Георгійович Вороний-син першим у світі зробив операцію з трансплантації органу людини (нирки). Доля вберегла українського піонера трансплантології Вороного під Крутами! Всесвітньо відомий хірург, професор Вороний Юрій Юрійович (згідно з метриками Георгій Георгійович) належить до шанованого планетою дворянського роду з козацьким корінням. Дід Юрія Вороного був професором словесності, викладав у Ніжинському ліцеї, був директором Прилуцької гімназії. Він на власні кошти збудував у рідній Журавці школу для сільських дітей, заснував безкоштовну народну бібліотеку-читальню. Стараннями Вороних у Журавці ще 1885 р. було збудовано один із перших на цілу Російську імперію заводів із переробки лікарських рослин.
Батько Юрія, Георгій Вороний, відомий український професор математики Варшавського університету. Ім’я Георгія Вороного стоїть в одному ряду з іменами найвідоміших математиків світу, геометр й аналітик, віртуоз математичного аналізу.
Народився молодший син Георгія Вороного 9 (21) серпня 1895 р. у с. Журавці Полтавської губернії. Отримав ім’я батька – Георгій Георгійович. Його дитинство пройшло у Варшаві. Закінчив Прилуцьку гімназію. У 1913 р. вступив на медичний факультет університету Св. Володимира у Києві і в роки Першої світової студент-медик працював у перев’язувальному загоні Червоного Хреста. Добровільно вступив у перев’язувальний загін військ Центральної Ради. 
16 (29) січня 1918 р. Вороний брав участь у бою під Крутами. Георгію повезло, його з п’ятьма пораненими студентами удалося врятувати. Вороного виходила красуня Нечаївська Віра Йосипівна член Української Ради від жіноцтва (1917) і стала дружиною. Кохання молодих проросло сином В’ячеславом (1918). Георгій воював у війську Петлюри.
Вороний закінчив медінститут, 5 січня 1921 р. затверджений у званні лікаря, працював хірургом. Тоді за порадою змінив ім’я на Юрія Юрійовича. В 1921 р. Юрія Вороного зарахували професорським стипендіатом кафедри хірургії, якою керував проф. Є. Г. Черняхівський, зять Михайла Старицького. Після закінчення аспірантури – асистент Харківського медичного інституту. У 1931-1934 рр. Юрій Юрійович – головний лікар у Херсоні. Разом із дружиною та двома дітьми вони жили у будинку лікарні.
3 квітня 1933 р. о 21.00 було завершено першу в світі операцію з пересадки нирки від трупного донора. До Першої радянської міської лікарні міста Херсона доставили 26-річну Оксану Галушку у важкому стані. Через сімейні проблеми дівчина проковтнула 4 грами хлориду ртуті. Отруєння призвело до відмови нирок. Стан дівчини був вкрай важким, і 38-річний хірург Юрій Вороний зважився на трансплантацію. Донором став померлий за шість годин до цього від черепно-мозкової травми 60-річний чоловік. Через дві доби, попри покращення загального стану, пацієнтка померла.
Операцією Юрій Вороний довів на практиці, що живій людині можна пересаджувати в клінічних умовах не лише фрагменти тканин, а й цілі трупні органи. Так почався новий етап у розвитку світової клінічної трансплантології, звіт про що був опублікований в італійському журналі «Vinerva Chirurgica», в якому зазначалось, що нирка включилась у кровообіг і почала самостійно функціонувати.
У 1935 р. Ю.Ю. Вороному був присуджений ступінь кандидата медичних наук без захисту дисертації, а в 1936 р. він був призначений завідувачем кафедри хірургії Харківського стоматологічного інституту «на правах професора».
З початком радянсько-німецької війни Ю. Вороного перевели у розпорядження міськвідділу МОЗ Харкова із обслуговування поранених з цивільного населення, а, отже, лікар був залишений на окупованій території. До лютого 1942 р. Вороний доліковував поранених, поки не була спалена 12-а лікарня на Холодній горі. Тут Юрій Юрійович зробив ще одну унікальну операцію, пришив дівчині відірвану вибухом руку. У 1956 р. він отримав листа від Н.І. Дижевської зі словами: «Пишу Вашою правою рукою…»
І закрутило: рятував родину у селі, де працював лікарем; був хірургом у складі медсанбату 8-ої гвардійської дивізії генерала Суржакова; опинився у німецькому полоні, вдало втік. З 1944 р. він працював у лікарнях Житомира. Ю.Ю. Вороний продовжував займатися питаннями пересадки нирки. Як писав проф. М.Б. Мирський, «у 1949 р., працюючи в Житомирській обласній лікарні, він виконав ще 4 операції з пересадження трупної нирки хворим на важкий хронічний нефрит».
З 1950 р. працював у Києві в Інституті ім. О.О. Богомольця завідувачем відділенням експериментальної хірургії. У 1952 р. Юрій Юрійович захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. У 1953-1961 рр. Ю. Вороний працював у Київському інституті гематології і переливання крові. Ю. Вороному належить 48 наукових праць, багато з них ішли під грифом «секретно».
Помер Ю. Ю. Вороний у Києві 13 травня 1961 р. на 66-му році життя від хронічного коронарного захворювання.
Кілька слів про його брата і сестер.
Старший брат Вороний Олександр Георгійович (1892—1946) лікар-онколог, працював головним лікарем у Яготині. У 1938 р. винайшов спосіб лікування раку. Деякі види пухлин йому вдавалось ліквідувати. Одужували шлункові хворі. Олександр Вороний вивчив санскрит, захоплювався окультними науками. У 1938 році після доносу Олександр Вороний був заарештований і загинув у ГУЛАГ’у.
Найстарша сестра, Олександра Георгіївна Ворона-Полуботко (1894—1966) — філолог. Вона закінчила Вищі жіночі курси, у 20-30-тих рр. викладала в інституті, де підвищували освіту вожді (ФОН – «факультет особого назначения»). Олександра виступала зі статтями про українську літературу. Її чоловік – Костянтин Полуботко, науковець, працював у ВУАН. У 1937 р. його заарештували і вислали на Охотське море. Він працював у риболовецькому господарстві, але через погане здоров’я невдовзі помер. Олександра Георгіївна померла в будинку інвалідів.
Загубилися на Біломорканалі сліди небожа Андрія Вороного, археолога, який виявив Журавську палеолітичну стоянку…
Середня сестра Ворона-Василенко Марія Георгіївна (1900—1984) — вчитель української мови, працювала у Білій Церкві. Чоловіка її, Василя Василенка, ветлікаря, заарештували і закатували, тому що він відмовився доносити на свого підлеглого, і нахабно носив вишиванку.
Марія отримала 10 років, відбувала термін на Далекому Сході. Марія Юріївна Василенко прожила 84 роки.
Молодша сестра Олена Георгіївна Ворона-Гришко (1906—1993) — лікар-стоматолог.
