Петро Петро́вич Кончало́вський (старший) перекладач, видавець. Батько Максима, Петра та Дмитра Кончаловських. Народився 1839 р. у Севастополі, батько – севастопольський морський лікар, ходив у море в ескадрі Нахімова. Здобув ґрунтовну домашню освіту і подався у Петербург. Став студентом двох факультетів: фізмату та права. Отримав запрошення лишитися на факультеті – викладати й готувати докторську дисертацію. Та батьки напитали гарну та багату наречену, дочку харківського поміщика Тимофія Лойка і Петро з Вікторією одружилися. Вирішили у Іванівці Старобєльського повіту вести життя звичайних поміщиків: поїли, постали, діток придбали. Розумного, комунікабельного Кончаловського обрали мировим суддею м. Сватового. Петро Петро́вич сам був правдошукачем, ще й селянам допомагав знаходити правду. От і потрапив 40-річний поміщик, суддя у Холмогори на заслання. У Архангельській губернії Кончаловський часу не гаяв: вивчив англійську мову та зробив повні переклади «Робінзона Крузо» Дефо та «Гуллівера» Свіфта.
Дав їм пан Бог діточок цілий пучок: із сімох вижило п’ятеро, усі вийшли в люди. От і пішла пані Кончаловська до харківського генерала-губернатора М. Лоріс-Мелікова, головним завданням якого було «искоренение южнорусской крамолы», прохати за чоловіка. Добрий губернатор зглянувся, дозволив повернути Кончаловського із заслання, але додав: «Я його повертаю, хоч він такий вредний, що варто б його повісити!»
Після повернення Петро Петро́вич вирішив зайнятися книжковим бізнесом: відкрив на дружину книжкову крамницю, але – не вдало: крамницю закрили, дружину арештували. Вирішили родиною тікати до Москви. Там Кончаловський взяв участь у виданні ілюстрованого видання творів ю Лермонтова. З того часу в родині з’явилися нові друзі.
Валентин Сєров, який і Лермонтова ілюстрував, і Петра Петровича змалював (див. головне зображення).
Михайло Врубель робив малюнки до «Демона». Він подружився зі старшим сином Кончаловського – Максимом, який з дитинства мріяв, як дід, стати лікарем. Лікарю-початківцю М. Врубель подарував чорну акварель «Клеопатра на ложі» для вірша О. Пушкіна «Єгипетські ночі». Згодом Максим Петрович став відомим терапевтом, автором багатьох наукових праць.
Середній син Кончаловського – Петро Петро́вич (молодший) утвердився у думці стати художником, все життя звертався до творчості О. Пушкіна та Ю. Лермонтова; познайомився з В. Суриковим, який став учителем і тестем Петра.
Молодший син ПП. Кончаловського (народився у Харкові) – відомий знавець історії середньовіччя, викладав у МДУ, помер у Парижі.
