3 листопада 1973 р. у Львові взяли шлюб 94-річний композитор Станіслав Людкевич (1879-1979) і 46-річна кандидат мистецтвознавства Зеновія Штундер (1927-2016), донька Костянтина Штундера — соратника Симона Петлюри. Свідками в бюро загсу були Марія Білинська та Орест Березовський. Після офіційної церемонії поїхали до ресторану “Інтурист”, де Станіслав Людкевич мав зарезервований свій столик і в тісному колі відзначили цю подію.
Цей крок був обдуманим, бо обоє не хотіли, аби архів композитора потрапив до рук комуністів. 
Почалося з березня 1973 р, коли Зеновія Штундер у Львові опублікувала збірку праць Станіслава Людкевича “Дослідження, статті, рецензії” (наклад 1,5 тисячі), де була його дисертація у власному перекладі з німецької мови. Кілька днів книга була у продажу, потім у консерваторії відбулось засідання-судилище. Після «обговорення» наклад книги конфіскували, в липні віддали на знищення. «Товариші» виявили, що “Зеновія Штундер проявила себе науковцем політично неграмотним, а в деяких місцях і навіть ворожо тенденційним”.“Штундер єдиний музикознавець на Україні, що має вільний і необмежений доступ до особистого архіву Людкевича. Але є небезпека, що це її щастя може перетворитися в нещастя для української музичної культури”. Того ж року дослідницю звільнили з роботи (у трудовій книзі записали: “Освобождена от занимаемой должности по собственному желанию”).
15 червня 1973 р., щоб зберегти свій архів, композитор у нотаріальній конторі склав заповіт, яким усе своє майно й архів передав З.К.Штундер і заявив: «Мій архів є в добрих руках». Та вірні друзі шепотіли: «І її знищать, і архів», тому довелося розписатися.
Через якийсь час до подружжя прийшла секретар парткому, перевірила наявність штампів про шлюб у їхніх паспортах…
У 1995 р у власному домі композитора з ініціативи З. Штундер був відкритий Меморіальний музей Станіслава Людкевича.
