UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Никанор Онацький

Никанор Онацький

23 листопада 1937 р. більшовики розстріляли без будь-яких на те підстав 62-річного Никанора Онацького, українського живописця, поета, директора Сумського художнього музею.
Никанор Онацький народився 21 грудня 1874 р. (9 січня 1875) на хуторі Хоменки на Полтавщині в сім’ї багатодітного селянина-козака. З ранніх років малий любив говорити римами, складати вірші, малювати соняхи, вітряки, стіжки хліба. Батько помер рано, тому хлопець, закінчивши Гадяцьку школу, не зміг вчитися далі – з 14 років подався на заробітки: був вантажником в одеських портах, працював на суховантажах, у економіях степової Таврії. На відкладені гроші купував фарби, папір, полотно.
У 1886 р. поступив на навчання до Одеського Художнього училища, учився у Кіріака Костанді. У той час в училищі працювали К. Костанді, М. Кузнєцов, І. Ладиженський, П. Нілус. Після успішного закінчення училища, в 1903 р. – Петербурзької Академії мистецтв, у класі Іллі Рєпіна
У 1906 р. Н. X. Онацький поступив викладачем у Лебединську чоловічу та жіночу гімназії. Викладав, писав власні полотна, виставлявся. Учні Онацького згадували: “Він був визначним майстром пензля, глибоким знавцем своєї справи, закоханим в образотворче мистецтво».
У Лебедині Никанор познайомився з Надією Василівною Кривошеєвою – дочкою заможних поміщиків, уродженкою села Мала Павлівка Охтирського району. У рідному селі Надії, яке художник називав «Павлівочка», відбулося вінчання. Оселилися молоді Онацькі у Лебедині на вулиці Охтирській (перейменована на Леніна) та на Любарській. Знайшлися їм діти Наталя, Андрій, Оксана.
У ці роки Н. Онацький багато подорожував, вивчав маєтки з кам’яною архітектурою, onatskyi_n-sadyba-1919
відвідав садиби Капністів, Анненкових, Хрущових, кілька разів їздив до Канева, на Чернечу гору. Там він у 1911 році познайомився з І.Ядловським, який півстоліття охороняв священну могилу. Після цієї поїздки художник створив офорт «Хата біля Тарасової гори», що став основою поштової марки.
1903-%d0%b7%d0%b8%d0%bc%d0%be%d0%b2%d1%96-%d1%81%d1%83%d1%82%d1%96%d0%bd%d0%ba%d0%b8 Збереглось багато замальовок українських гір та живописних пейзажних мотивів із хатами, вітряками та мальвами,%d0%bd-%d0%be%d0%bd%d0%b0%d1%86%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%bc%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%b2%d0%b8-1910-207x300
надиханими Чернечою горою і виконаними художником після подорожі.
Двадцять наступних років (1913 – 1933) Никанор Онацький жив і працював у Сумах: викладав історію мистецтва, живопис, малюнок у кадетському корпусі, гімназії воєнного відомства, інституті соціального виховання, педтехнікумі, трудшколі, на піхотних курсах і у створеній ним при музеї художній студії.
Н. Онацький спочатку оселився в одноповерховому маєтку на Реальній вулиці (нині імені Антонова), поруч знаходилося місце роботи – Реальне училище. Онацькому подобалася ця оселя – вітальня, яка водночас була для нього і кабінетом, 6 кімнат із кухнею, де розмістилися дружина Надія, троє дітей і племінник Василь Олещенко. Вітальня-кабінет Онацького швидко стала центром українського життя в місті. Там бував поет Олександр Олесь (чия родина жила на Петропавлівській, 83), поет і драматург Яків Мамонтов.
Онацький боровся за повалення царизму, тому нормально сприйняв переворот; про еміграцію не думав, залишився жити в Сумах, бо більшовики нібито проголосили вільний розвиток націй. Він провів розкопки в районі Крейдища під Сумами, разом із відомим ученим Миколою Макаренком займався дослідженням великого кургану в районі нинішнього Сумського аеропорту.
У 1920 p. у Сумах Никанор Онацький створив історико-художній музей у приміщенні колишнього Державного банку (арх. Г. Шольц). 800px-%d1%81%d1%83%d0%bc%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9_%d1%85%d1%83%d0%b4%d0%be%d0%b6%d0%bd%d1%96%d0%b9_%d0%bc%d1%83%d0%b7%d0%b5%d0%b9
Основою музейної збірки стала колекція Оскара Генріховича Янсена (Гансена). Цей багатий київський колекціонер рятував свої скарби від Першої світової. Він вивіз колекцію у Суми, де жила його мати. Від війни врятував, але від більшовицької націоналізації – не зміг.
Протягом одинадцяти років Никанор Онацький був директором музею. Було всього: протягом 1922 року ніхто з музейних працівників не отримував платні, давали лише по фунту вівсяного хліба і то з перебоями; опалювати музейне приміщення почали лише з 1925 року.
Онацькі, отримавши нове житло – чотири кімнати в приміщенні музею, переїхали у центр міста (третій поверх будинку, що на розі Соборної та Сорочинського провулку, провулок 9 Травня). Дружина Онацького не могла працювати, тому займалася господарством: чудово готувала, пекла на весь тиждень хліб двох сортів – щоденний і здобний; багато вишивала, шила, була дуже жвава. Н. Онацький вечорами допізна сидів за столом, ретельно описував кожний твір із колекції, його пересування; писав п’єси«Через руїни», «Танок смерті», «У тієї Катерини» (за мотивами твору Кобзаря). У 1930 р. в Держвидаві України вийшла дитяча п’єса Н. Онацького «Новий світ». На основі музейних колекцій написав і видав у сумській друкарні цінні й на сьогодні наукові розвідки «Українська порцеляна», «Межиріцький фаянс», «Українське гутне шкло».
З 1928-ого року за квартирою Онацьких та музеєм ДПУ встановило нагляд. Безпартійного Никанора Онацького почали переслідувати і цькувати. У1931 році його викликали і запропонували здати музей партійцю Зубченку – колишньому вантажникові; а самому лишитися заступником. Онацький відмовився.
Його родину виселили до двох аварійних кімнаток. Н. Онацький викладав у педагогічному інституті, пані Надія працювала в бібліотеці. Дуже важко сім’я пережила 1933 рік. Депресія, цькування, труднощі з харчуванням – випили здоров’я вченого. Н. Онацького кілька разів забирали до буцегарні.
Минув сьогодні місяць,
Як тут даремно я конаю,
За що – скажу одверто:
Я сам не відаю й не знаю.
27.VІІІ.35р.
У обвинувальному висновку значилось, що Н. X. Онацький був «завербований полтавським націоналістом Майфетом у контрреволюційну націоналістичну організацію, яка готувала кадри для збройного повстання в країні».
Сьогодні Сумський художній музей носить ім’я Никанора Онацького.

Лис 23, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Хохлы никуда не годятся?Парасоль
You Might Also Like
 
Де ж четвертий Григорій Ґе?
 
Снєгирьов Гелій
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image8 years ago Видатні люди2,705
Недавні записи
  • Братчики
  • Іван та Андрій Дудровичі
  • Атей
  • В’ячеслав Хурсенко
  • Юзеф Ельснер
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжяживописецькозацтвочервоний терордисидентперекладачТарас ШевченкокозакиграфіккомпозиторгетьманскульпторОУНісторикакторпейзажистбієналеХарківБогдан Хмельницькиймитрополиткороль ФранціїМосковіяілюстраторпортретистбойчукістШевченкоСергій КорольовпейзажКапністІван АйвазовськийкраєзнавецьлікарпедагогжурналісткаграфікаІван Франкокалендаргенерал-майоракварелістОстрогІван ШишкінЛьвів
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.