Безбородьки

Рід Безбородьків походить від польської родини Ксенжицьких герба «Ostoja». Безбородьки – стародавнiй бойовий український козацький рiд. Найпершу згадку в письмових джерелах знаходимо про Остапа Безбородька – бурмiстра Бориспiльської ратушi в 1614 – 1615 рр.
У джерелах значаться кілька реєстрових козакiв Переяславського та iнших українських полків у першiй половинi ХVII ст., вiйськовий товариш Полтавського полку Тимофiй Безбородченко, котрий їздив посланцем вiд гетьмана Самойловича до Москви.
Відомо, що Дем’ян Ксенжицький перейшов на козацьку службу у часи Богдана Хмельницького й воював проти Польщі «близький соратник славетного Богдана Хмельницького», володар помістя в Переяслівському повіті на Полтавщині». В одній із битв ляхи відрубали йому підборіддя, відтоді отримав прізвисько Безбородько.
Мав Дем’ян Безбородько трьох синів: Івана, Дем’яна та Андрія. Старший Іван мав синів Івана, Дем’яна та Андрія.
Середній Дем’ян Дем’янович мав синів Василя й Данила, які рано загинули, батько доживав вік на самоті.
Молодший син Андрій мав лише доньку Олену, котра вийшла заміж за дворянина Васильця.
У Івана Івановича Безбородька в 1686 році народився син Яків, той який мав хобі: купувати ставки, гайки, яри, хутори. Данило Апостол закріпив за «значковым полку Переяславского товарищем» придбане майно. Значковий товариш Переяславського полку Яків Іванович Безбородько був одружений двічі. У першому шлюбі з Потапович мав дочку Ольгу, яка вийшла заміж за М. Жданова, та двох синів: Андрія Яковича (був генеральним писарем) і Семена Яковича (учасник Кримських походів, був беречанським сотником та обозним переяславським сотником).
Другий шлюб із Агафією Гулак виявився бездітним.
4 липня 1711 р. народився Андрій Якович Безбородько — український козацький генеральний писар, генеральний суддя. Андрій виховувався вдома, любив займатися господарством, потім була Києво-Могилянська академія. У 19 років Андрій (1711 р) закохався у 14-річну красуню Явдоху Забілу (4.08. 1716 – 5.07. 1803). Красива, освічена дочка Генерального судді Малоросії Михайла Тарасовича Забіли та Євдокії Іллівни Новицької. Дівчина була улюбленою родичкою старої Розумихи.
19-річний Андрій одружився у Переяславі та розпочав службу в малоросійській генеральній канцелярії, у вересні 1733 р. був призначений старшим військовим канцеляристом. Старанний служака 27 листопада 1736 р. отримав три села «на прожиток», серед них Стольне. З 1739 р. Безбородько виконував обов’язки померлого генерального писаря Турковського, у 1741 р. став малоросійським генеральним писарем. Зірки так сходилися, що генеральний писар мав бути безвідлучно при гетьмані у Переяславі, Глухові; п’ять років жив у Петербурзі, а дружина з дітьми – у селі Стольному під Глуховим. Дітей Безбородьки мали шестеро: Ганна, Ульяна, Олександр, Яків, Тетяна та Ілля. Сашенька був маминим пестунчиком.
Усім мати дала гарну домашню освіту.
Дочки: Уляна Андріївна Безбородько (1742 – 1776) вийшла заміж за Павла Васильовича Кочубея, мати князя Віктора Кочубея.
Ганна Андріївна Безбородько (1745-1805), вийшла заміж за Галецького (Галицького).
Тетяна Андріївна Безбородько (1751 – 1805), у січні 1779 вийшла заміж за чернігівського губернатора Якова Леонтійовича Бакуринського (бл. 1740-1801). Їхня донька Парасковія (1784-1815) – дружина Семена Михайловича Кочубея.
Олександр Андрійович Безбородько помер 17 квітня 1799 року і був похований в Олександро-Невській лаврі в Петербурзі.
Ілля Андрійович Безбородько мав єдиного сина Андрія Ілліча (1783-1814), який помер бездітним. Дочка ж його, Любов Іллівна (1782-1809) вийшла заміж за адмірала графа Г.Г. Кушелєва, нащадки якого стали носити подвійне прізвище.
Так згасла чоловіча лінія роду Безбородьків.