Пригадуєте?
«Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибутку,
Чуже віддав в печать;
Без сорома, без Бога бувши,
І восьму заповідь забувши,
Чужим пустився промишлять.»
Так ми дивимося на пірата-«мацапуру», описаного І Котляревським, як на псевдонім Максима Парпури, замість пошани до історичної особи.
Парпура – старовинний козацький рід. Із історичних документів відомо, що в XVI ст. на Вінниччині жив Степан Порпура, один із побратимів Гонти й Богуна. Військовий товариш Пилип Парпура служив у Ніжинському полку (1674), а Гнат Парпура згадується в списку Батуринської сотні (1676).
23 червня 1828 р. упокоївся конотопський поміщик Максим Парпура, видавець першої книжки, писаної сучасною українською мовою. Народився шляхтич у 1763 р. у м. Конотопі, син значкового товариша Ніжинського полку. Дитинство пройшло у маєтку Парпурівці. Його тато рано помер, мати Степанида Павлівна вийшла заміж за городничого Базилевича.
М. Парпура закінчив Новгород-Сіверську гімназію, продовжив освіту у Київській Академії, а з 1783 р. навчався в Петербурзькому генеральному госпіталі на лікаря. Працював лікарем, згодом перекладачем у медичних закладах Петербурга. З 1793 р. завідував друкарнею медичної колегії. М. Парпура переклав з німецької на російську мову курс фармакології Елізена і курс загальної та лікарської хімії Жакена. Максим Парпура, за відомостями історика О. Лазаревського, — «людина, безперечно, дуже освічена для свого часу, яка цікавилася літературою й сама нею займалася».
Частенько М. Парпура приїздив на рідну Полтавщину. Якось він гостював у свого сусіда поміщика Герасима Сухопеня, у якого домашнім учителем був Іван Котляревський. М. Парпура познайомився з Іваном Петровичем і взяв почитати рукопис «Енеїди». Максим Пурпура оцінив твір, який українською мовою висміював пануючу феодальну верхівку, і одержав дозвіл від цензури на видання поеми. Сьогодні можна почути про піратську книгу Парпури-«мацапури». Він не привласнював твір Котляревського, на титульній сторінці написав: «Енеида, на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским», а далі додав: «Иждивением М. Парпуры». Поема «Енеїда» І. Котляревського (Петербург, 1798) мала присвяту: «Любителям малоросійського слова усерднейше посвящается». Тобто Максим Йосипович оплатив два перші випуски «Енеїди». 
Інший редактор-видавець — Йосип Каменецький народився в Україні, закінчив Чернігівську семінарію, а згодом Петербурзький медико-хірургічний інститут. Максим Парпура разом із Йосипом Каменецьким склали і додали до поеми словник «малоросійських слів» — перший в українській літературі, розрахований на те, щоб дати змогу російським читачам зрозуміти окремі мовні вирази, побутові сцени та дії героїв поеми. Цим словником потім користувався і сам Котляревський, додавши його до власного видання «Енеїди».
Згодом Максим Йосипович працював професором Харківського університету; неодноразово надавав навчальному закладу фінансову допомогу.
М. Парпура зазнав тяжкої втрати – рано померли його син, дочка та дружина. Максим Йосипович у своїй «духівниці» заповідав значні кошти Харківському університетові, Чернігівській і Новгород-Сіверській гімназіям. Конотопській повітовій школі, а також на будівництво лікарні у Конотопі. У Конотопі дотепер зберігся будинок, що належав М. Й. Парпурі (нині дитячий садок).
Хутір Парпурівка, родове гніздо Максима Йосиповича, нині злився з с. Коханівка і складається з трьох хат. На старовинному кладовищі в с. Коханівка, на території колишньої сільської церкви, знаходиться плита з білого італійського мармуру з надписом: «Лікар Пурпура».
