30 вересня 1934 року у Запоріжжі урочисто був відкритий регулярний трамвайний рух через греблю Дніпровської електростанції, маршрут №4. Рейки були прокладені в одну сторону. Дерев’яний трамвай мав кермо ззаду й спереду, водій переходив на зупинці (їх було тільки дві). Уздовж салону було дві лави з натурального дерева. Щогодини він відправлявся від Будинку громадських організацій (зараз це міський відділ поліції) до Механічного заводу. Працював з 6:00 ранку до 1:00 години ночі. Водіями здебільшого були чоловіки, а кондукторами – жінки. Кондуктор мав шкіряну сумку через плече для грошей, а на пальцях рук – рулончики квитків.
Спочатку останній нічний трамвай ішов тільки після завершення циркової програми в цирку-шапіто в парку Металургів. Оскільки останнім у програмі був номер з борцями, у якому могли помірятися силами глядачі, то програма затягувалася за північ. Уявіть собі: у сталінські часи радянські водії трамваїв обурилися, застрайкували! Міській владі довелося видати спеціальне розпорядження, в якому кінець циркової програми був чітко зафіксований – 24.00. Останній трамвай забирав глядачів.
До 200 тисяч туристів щорічно відвідувало тоді Запоріжжя, модною забавкою вони вважали проїзд греблею на трамвайчику. До речі, кожний турист мав відпрацювати на будівництві Дніпрогесу дві години безкоштовно.
За часів німецької окупації у газеті “Нове Запоріжжя” друкували графік руху трамваїв.
Трамвай № 4 ходив греблею до 1956 р.
