Марія Євгенівна Котляревська народилася 8 лютого 1902 року в шахтарському містечку Горлівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Донецька область) у родині службовця. Маленькою разом із родиною дівчинка потрапила до м. Катеринослава (нині м. Дніпро). Жіноча гімназія, Катеринославський інститут народної освіти (фізико-математичне відділення), студія образотворчого мистецтва, засідання «Просвіти» Дмитра Яворницького. Перші уроки художньої майстерності отримала від педагогів студії – символіста М. Сапожникова, М. Розової-Александрової, що сповідувала кубізм і футуризм, імпресіоніста Є. Шрейдера, В. Корнева, Б. Смірнова, С. Венгеровської, Г. Резнікова.
Двадцятирічною Марія Котляревська вступила до Харківського художнього інституту, де навчалася у відомих українських графіків Василя Єрмілова й Олексія Маренкова. З 1925 року продовжила навчання у викладача графічної майстерні Івана Падалки, учня Михайла Бойчука.
Вийшла заміж за студента-графіка харків’янина Дмитра Кульбака (1899-1981), народила сина Михайла. Разом із чоловіком, який працював художником театру, творили графіку, ілюстрували книги; у 1927 році стали членами Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ). У 1929-му відбувся перший великий випуск студентів Харківського художнього інституту, серед них була і Марія Котляревська та Дмитро Кульбак. Її дипломними роботами були ліногравюра «Дівчина», автолітографія «Книжковий базар», автолітографія до книги Олеся Донченка «Цирк». У 1929 році Павло Ковжун видав монографію «Марія Котляревська». Здавалося б, успіх, визнання завойовані, але національні відхилення бойчукістів від курсу партії дратували офіційні органи.
З 1930 року стала членом Спілки радянських художників України. Родина переїхала до Києва жили в будинку на Нестерівському провулку, № 13, квартира № 3. Молода художниця наполегливо експонувала твори на численних виставках в Україні, країнах Балтії, Польщі, Фінляндії, Швейцарії, Швеції.
У 1935 році твори Марії Котляревської були вилучені з фондів Дніпропетровського художнього музею, знищені як «націоналістичні та формалістичні». У 1936 році Івана Падалку було заарештовано і засуджено як «ворога народу» до вищої міри за «неправильну» позицію «бойчукізму» в мистецтві. У 1937 році було репресовано та знищено провідних представників школи Михайла Бойчука. Марія переїхала в Дніпропетровськ, залишилася живою. Коли в місто прийшли німці, Марія Євгенівна стала єдиною годувальницею родини: виконувала ритуальні написи на могилах німецьких солдатів, бо грамотних у готичному шрифті серед німців не було. Після повернення радянців художниця працювала в музеї Дмитра Яворницького: брала участь у пошукових експедиціях, створювала натурні замальовки, фіксації експонатної документації.
Її чоловік працював у Запоріжжі, створив у 1941—1944 рр. декорації до вистав «Маруся Богуславка» та «Циганка Аза» Михайла Старицького для музично-драматичного театру (тоді ще ім. Заньковецької).
У 1946 році Марію Котляревську заарештували за «антирадянську діяльність», присудили сім років позбавлення волі. Відбула кару, повернулася в Україну, але Дніпропетровськ був закритим містом, а Марія мала обмеження в правах, тому з 1952 р мешкала в Новомосковську. Та «вільна неволенька» продовжувалася: художниця мала заборону на професію, тому влаштувалася на роботу до артілі, що виготовляла меблі. Згодом Марія Котляревська переїхала до Дніпра, продовжила працювати над ілюстраціями до книг, створила серію дереворитів (гравюр на дошках із дерева) з зображенням визначних місць України; серії ліногравюр – «На будівництві Київської ГЕС» (1962), «Пам’ятники Дніпропетровська» (1976); захопилася пейзажами, створювала екслібриси. Проілюструвала у 1969 р «Енеїду» свого пращура. 
Перша персональна виставка творів М. Котляревської відбулася у м. Дніпропетровську (1962) до 60-річчя від її дня народження.
Друга персональна виставка (1977) у художньому салоні м. Дніпропетровська.
У 1982 році Котляревська готувалась до третьої персональної виставки з нагоди 80-річчя з дня народження у залі Дніпропетровської організації Спілки художників. Виставку заборонили, каталог розсипали у наборі.
Сили покидали Марію Котляревську, тому переїхала в Київ до сина. З крихтою надії на отримання дозволу на проведення виставки на Червоноармійській, перевезла всі виставкові роботи. Коли ж не отримала дозволю, злягла. 18 червня 1984 року художниця померла.
Твори Котляревської зберігаються у Національному художньому музеї України (м. Київ), Дніпропетровському художньому музеї (м. Дніпро), Дрезденській картинній галереї (Німеччина), Державному музеї образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна (м. Москва).
У 2016 році син художниці Михайло Кульбак передав понад 80 творів бойчукістки Марії Котляревської на постійне зберігання до Київського державного інституту декоративно-ужиткового мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.
