«Ні, не вихваляти треба терор, а застерігати від нього, звідки б він не виходив, — писав В.Короленко у 1919 р. про червоний терор. – І благо тій стороні, яка першою зуміє відокремитись від кривавого туману й першою згадає, що мужність у відкритім бою може йти поряд із людяністю й великодушністю до переможеного… Історія нас розсудить…». […]
Плакати не треба. Єдине, що хочу, то, як поховаєте, заспівайте тихесенько на моїй могилі «Думи мої, думи мої». Це буде кращий спогад про мене
Рєпін писав полотно упродовж 20-ти років, створив три картини (тому й маємо різні варіанти у Харківському музеї, у Третяківці)
Це сталося на початку виборчої кампанії... 25 липня 2004 року, у неділю, близько 17-ої години на 34-му кілометрі автошляху Львів-Кіровоград, між селами Куровичі та Підгайчики Золочівського району Львівської області, у автокатастрофі загинули...
25 липня 1942 рік. Київ, третя година дня. На розі вулиць Фундуклеївської (нині Хмельницького) та Театральної зупинився стрункий 30-літній чоловік у вишиванці. Доторкнувся до низинки на сорочці – й посміхнувся: це ж весільний подарунок дружини. Раптом двоє гестапівців зі своїм: «Хальт!» Легінь ударив одного по голові, кинувся навтьоки, але кулі пронизали українця, він упав, а на вишиванці розцвіли криваві маки.
25 липня 1942 р. У німецькому концтаборі Авшвіц м. Освєнцім (Польща) був закатований 31-річний доктор Олександр Бандера, брат Степана Бандери.
«Вирієм, куди злітається все вчене птаство» - називав Микола Костомаров Качанівську садибу Григорія та Анни Тарновських. Унікальної краси маєток, багатюща колекція хазяїна-українофіла, чудовий парк, дванадцять озер запрошували українських інтелектуалів.
Отримувати останні записи поштою