UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Марія Капніст

Марія Капніст

Художник Віктор Зарецький, чоловік Алли Горської, увічнив світ аристократичної доброти Марії Капніст.
22 березня 1914 р. у шикарному будинку на Англійській набережній у Петрограді народилася Марія Капніст, справжнє ім’я Марієтта Капніст-Сірко, потомственна дворянка, графиня. Батько граф Ростислав Ростиславович Капніст давав гроші більшовикам «на революцію», допомагав переправляти через кордон газету «Іскра». Мати – прапраправнучка Івана Сірка Анастасія Дмитрівна Байдак, красуня, знала 18 мов. Марія Капніст – найменша з п’яти дітей мала гувернанток, учителів. До шести років Маша жила в Петербурзі, великими очима дивилася на Георгія Холодовського, закоханого у її старшу сестру. Друзі його називали Юрієм, а маленька Маша – Юла, Юл. Разом вони грали у жмурки. У їхньому палаці бували відомі люди, наприклад, Федір Шаляпін, закоханий у матір Марії. Маша спостерігала, як співак тримає мамину руку, цілує її. Федір Іванович прослухав Машу, дав їй кілька уроків. Влітку родина відпочивала в Судаку, де був маєток на 70 кімнат. Згодом родина переїхала в Судак, де взимку 1921 р. було вивішено оголошення ГПУ, щоб усі дворяни, титуловані особи прийшли в ГПУ. Батько безстрашно пішов, повернувся пізно увечері; наступного дня його забрали і розстріляли на горі Алчак за те, що граф… Три тисячі людей тоді розстріляли за одну ніч. Тітку убили прямо на очах Маші, так закінчилося дитинство шестилітньої дитини. Спочатку замучив голод: їли геть усе – мололи виноградні кісточки, міняли на золото жир дельфіна. Потім довелося тікати від влади. Кримські татари матері з Машею надали притулок, дали національний одяг. Червоний терор тероризував родину: старша сестра Марії померла від розриву серця; один брат утопився, другий потрапив у табори. Врятувався тільки брат Андрій, який поміняв прізвище Капніст на Копніст (цей вчинок Маша не зрозуміла і не простила).
Та хіба могла ховатися від комуністів горда, непокірна Марія? Якось у школі на завдання вчительки знайти риму до слова «комуніст» вона відповіла: «Комуністами ніколи не будуть Капністи». Її виключили зі школи.
Після втрат, переховувань 16-річна Марія потрапила в Ленінград. Там жив друг їхньої родини – С. Кіров. Марія поступила в театральну студію Юр’єва, після її закриття – в театральний інститут. Закінчила студію Ленінградського драматичного театру ім. О.С. Пушкіна (1934). Марії Капніст викладачі дозволили виходити в масовках на професійну сцену. Але після вбивства Кірова почалася чистка, тому Марія не змогла довчитися.
Якось випадково Марія Капніст зустріла Юла: вона згадала свою дитячу закоханість, Маша нагадала юнакові сестру. Та щастя було коротким: у 1934 р. за дворянське походження Марію виключили з інституту і заборонили жити в Ленінграді. Марія Капніст стала мандрувати: працювала бухгалтером у Києві, потім у Батумі. Якось на демонстрації молоду, струнку красуню помітив Лаврентій Берія – і забажав. А оскільки дівчині бракувало практичного розуму, то у 1941 р. Марію Ростиславівну репресували «за антирадянську пропаганду й агітацію» дали 8 років таборів, а Георгію-Юрію сказали, що вона загинула.
Перший термін Марія Капніст відбувала у виправно-трудових таборах: Тайшет, Джезказган, Караганда.
У Караганді робили саманну цеглу, по 180 штук за день. Робота вимотувала, нестерпна спека, нестача води, в бараках вночі нестерпно. Енкаведешна бидлота люто ненавиділа гордих освічених дворян. Щоб зламати графиню, їй не давали їжі, кожної ночі влаштовували допити, коли раба засліпляли яскравою лампою, кидали у крижану ванну; обстригли її розкішні коси, били об стіл обличчям, доки вибили всі зуби. Найганебнішим було сексуальне рабство. Красуня Марія різко змінилася: беззуба, обскублене волосся, у шкіру навіки в’їлася вугільна пилюка, але вона не бачила себе в люстерко.
Її дух не зламали: на шахтах вона врятувала життя тридцяти каторжанкам. На жінок неслася вагонетка і Капніст кинулася під неї, потім три місяці була в комі, а врятовані каторжанки здавали шкіру та кров для її врятування.
Якось Марія відмовила й ударила по пиці начальника табору. Щоб помститися, її кинули у чоловічий барак до карних злочинців, але знайшовся захисник, якому свого часу вона допомогла, і врятував її.
У Караганді подружилася з дружиною Колчака – Анною Темирьовою, яка уже відсиділа 18 років. Дві добрі, світлі жінки підтримували одна одну.
Етапи, табори. Не забулося, як гнали через пустелю з Караганди в Джезказган: сильний вітер із піском, спрага. До 1950 р. у шахтах Степлагу добувала руду разом із Тетяною Кирилівною Окуневською. У таборі вони не бачили сонця, бо їх пригнали добувати вугілля: опускали вранці, піднімали вночі. Під час підземних робіт у Марії Ростиславівни розвинулася клаустрофобія, тому вона й на волі не користувалася підземними переходами, що й спричинило її загибель.
У таборі Марію від смерті у вогні врятував польський інженер (також в’язень) шляхтич Ян Волконський. Як подяку закоханий попросив народити йому дитину. Коли таборове начальство узнало про вагітність, її заставляли зробити аборт, – але графиня відмовилася. Тоді їй влаштували пекло: вночі занурювали в крижану ванну, обливали холодною водою. У таборі в пустелі Джезказгана на вугільних рудниках вагітну Марію Капніст зранку спускали в діжці на 60 метрів вниз, а увечері піднімали нагору. У тюремній лікарні вона народила дочку Раду. І сталося неможливе – дитина вижила! Яна Волконського розстріляли, дочці навіть по батькові записали не Янівна, а Олегівна.
Після народження дочки Марія знайшла смисл життя. Дочка ходила в дитячий садок при таборі. Капніст уже рахувала дні до «дембеля», але побачила, як вихователька б’є Раду і примовляє: «Я виб’ю з тебе ворога народу». Марія накинулася на виховательку та побила її.
Може, зійшло б з рук, але педагогиня була коханкою енкаведиста. Марії Ростиславівні дали ще 10 років. З дочкою бачитися більше не дозволили, вивезли невідомо куди. Раду почали футболити по дитячих будинках. Там її знайшла Валентина Іванівна Базавлук, подруга Марії Капніст, яка вийшла з таборів раніше, і для маленької Радислави стала другою матір’ю.
Другий термін відбувала в Красноярському краї (в Єнісейську знову зустрілася з А. В. Темирьовою). Упродовж п’ятнадцяти років у табори приходили до Марії посилки – і вона розуміла, що її Георгій (Юл) живий. Він єдиний не боявся підтримувати «ворога народу», посилав сухофрукти, цибулю, часник, картоплю, консерви. Як вона чекала зустрічі з Юлом!
Георгій Холодовський і Марія Капніст зустрілися на московському вокзалі. Сивогривий красень із величезним букетом квітів виглядав жінку своєї мрії. Він не звертав уваги на худу зморщену стару жінку. Не дочекався – і віддав букет жінці: «Вас не зустріли, і я не зустрів того, кого чекав». Коли він пішов, Марія не стрималася: «Юл!». Чоловік кинувся до жінки але вона відштовхнула й побігла. Їй було все одно – хоч під поїзд, але друг догнав її. З того часу вони були ніжними друзями, він сватався, але Марія зрозуміла: у неї забрали красу, кохання. У неї забрали й дочку. Вони зустрілися у Харківському дитячому будинку. Рада відмовилася визнати Марію своєю матір’ю. Вона звинувачувала її у всіх нещастях, яких зазнала за своє коротке життя. Марія Ростиславівна написала: «Я испытала такие страшные лагеря, но более страшные пытки я испытала, когда встретила свою дочь, которая не хотела меня признавать». Згодом Радислава повернулася до матері.
Звільнена Марія Ростиславівна була лише в 1956 р., в 1958 р. повністю реабілітована. Справа Марії Ростиславівни Капніст була припинена «за відсутністю складу злочину».
З 1956 р. до останнього дня жила в Києві. Тяжким було вороття Марії на волю. Грошей не було, на роботу не брали — «зеківка», майже жебракувала, спала на вокзалах, у телефонних будках, бомжувала без роботи та прописки. Працювала двірником, прибирала у пельменній. Про сцену аристократка й не мріяла. Раз вона стояла в фуфайці біля кас кінотеатру, до неї підійшов молодий режисер Юрій Лисенко і запитав: «Ви у якому фільмі знімаєтеся?» – і повів на знімальний майданчик картини «Таврія». Марія Капніст знялася в 120 фільмах. Графині, відьми, монашки. Знялася вона і на Голлівуді, грала черницю у фільмі «Темні води» (1994 р.). Була вона й актрисою Київського театру російської драми.
Марія Капніст відродила славу свого прадіда поета Василя Капніста; не раз була у селі Капулівка (поблизу Нікополя), де похований її пращур Іван Сірко.
Був жовтень, Марія Ростиславівна завітала на кіностудію Довженка, йшла, милувалася листям, піднімала найкращі… Перейшла на проспект Перемоги і потрапила під колеса авто. У лікарні 79-річна Марія Капніст застудилася і 25-го жовтня 1993 р. померла від ускладнень. Похована в селі Велика Обухівка, родовому маєтку графів Капністів.

Кві 4, 2017Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Ґудзь і гепаАнатолій Ігнащенко
You Might Also Like
 
Капністи
 
Василь Капніст – старший
Comments: 5
  1. Marichka
    6 years ago

    Дякую! Дуже цікаво!

    ReplyCancel
  2. Ірина
    5 months ago

    Наче й раніше знала про Марію Капніст, але ваш нарис написаний так захопливо. Дякую. Сьогодні вже пів дня читаю вас, пані Ганно. Зараз візьмусь за Шестопала. Знаю про нього від покійного земляка Євгена Колодійчука, котрий першокурсником підписав заяву на захист цього викладача. Потім протягом життя відчував “увагу” певних органів

    ReplyCancel
    • Ганна Черкаська
      5 months ago

      Дякую, пані Ірино, приємно!

      ReplyCancel
    • Ганна Черкаська
      5 months ago

      Дякую, пані Ірино! Приємно

      ReplyCancel
  3. Олена
    5 months ago

    Дуже цікаво! Пишіть,будь ласка,ще,не зупиняйтесь,у Вас талант!

    ReplyCancel

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago 5 коментарів Видатні людиКапніст11,305
Недавні записи
  • Валентина Попелюх Стус
  • Дмитро Сигаревич
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ярослав до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.