– Ну, що ти тут скажеш? Щойно подзвонила вчителька й загадала, щоб Івасик утнув їй на конкурс твір «25-ий день народження України». Що дитині робити? – бідкається Хомівна, сподіваючись, що я таки напишу. Звісно, напишу, але спочатку побурчу «по повній».
– А звідки вона взяла, що 24 серпня 1991 р. День народження України?
– Аякже ж, до того ж була УРСР, Малоросія, Русь
– Добре, от ти народилася з прізвищем Сидоренко, потім вийшла заміж – стала Задерихвіст. Так що: день твого народження рахувати від дня весілля та зміни прізвища? Скільки ж тоді тобі років? А якщо кілька разів міняти прізвища?
– Ні, тут щось не так, – замислилася Хомівна. – Україна ж була, але називалася ж інакше…
– Правильно, ми були окуповані москалями, але ж були. Візьми Італію, вони теж були під німцями, австрійцями. А хіба вони відмовилися від історії Давнього Риму? Чи Священної Римської імперії? Сардинське королівство? Неаполітанське королівство? Панування Австрії? Міланське герцогство? Зрештою, Італія утворилася тільки 1861 року, ще через 10 років Рим став столицею країни; одночасно з великої кількості діалектів творилася італійська мова. Цікаво, що українці в Італії жили колоніями й італійці заздрили, що ми маємо свою вироблену мову. Так от, італійці не називають 1861 рік – роком народження Італії, вони вживають слово «рісорджименто» (італ. il risorgimento — відродження, оновлення).
– Ну, я ж не скажу малому, що його вчителька – того, ну, не дуже мудра, – промимрила подруга.
– Знаєш, із проголошенням Королівства Італії у 1861 році перший голова ради міністрів нової держави граф Камілло Бенсо ді Кавур сказав цікаву фразу:
«Італію ми створили, тепер слід створювати італійців».
Ми теж молода країна з дуже старою історією. І нам час створювати українців і з «не дуже мудрих» учителів теж.
Залишити відповідь