-Вот ведь скоро весна придёт, крыжовник листочки выбросит. Какой всё-таки у нас язык прекрасный! Какие слова: крыжовник, берсень, боярин Берсеньев, Берсеньевская набережная в Москве, – жене свого коника Софочка. – А у Вас какой-та агрус. Правду пишут, что у вас испорченный польский язык…
-«Ты, Зин, на грубость нарываешься: усё обидеть норовишь…?» – підхоплюю я. Слово «аґрус» існувало, коли народи про московські землі не знали. Від латинського agresta утворилося італійське agresto («незрілий виноград»). Співзвучні назви рослини в більшості слов’янських мов:
-біл. агрэст,
-словац. Egreš,
-польська: agrest («кисле вино з незрілого винограду»),
-хорватська: ogrozd,
-чеськ. Angrešt.
У російській мові «берсень» – слово тюркського походження. Боярин Іван Беклемішев був ерудованим, розумним чоловіком. Він був дипломатом, членом великокняжої думи при Івані III та Василеві III. Боярин у вічі князеві різав правду-матку, за що його прозвали Берсень (від татарського слова берйень «шипшина»). І таки договорився: йому відрізали язика і стратили (1525 р.).
-Ну, ладно, берсень – татарское слово; а кружовник наш, от слова круг, ведь ягоды-кружочки, – не вгавала Софочка.
-А крижовник ваш від польського, українського – криж (хрест). Здавна на Русі були крижевники –– хрестоносці, місто Крижопіль, навіть птах крижень.
-А у нас казали «біль у крижах» – у попереку, – додала Хомівна. – А ягідки аґрусу називають ґарґачки. Чула я на Західній – вепринки.
-Дак у нас что – нет своєго слова? Как же это? – замислилася Софочка.
Головне зображення: худ. Федір Толстой. Аґрус.
