Жалюзі

Лишенько моє! Знову Хомівна за онука робить уроки!
– От тобі добре, а мені треба описати одну з історичних подій 11 грудня. Моєму шибеняці дісталося «11 грудня 1769 р. в Англії запатентували жалюзі». Що про ті жАлюзі писати?
– А чому жАлюзі, а не жалюзІ? – не витримую я.
– Як чому? Від слова «жаль», бо сидить жінка в гаремі, зазирає у шпаринку та жаліє, що не на волі.
– Дійсно, були колись у африканських гаремах такі штори, їх називали магрибськими, а Магрибом називали регіон Африки, куди входили Туніс, Алжир, Марокко (колонії Франції). Звідти й потрапили штори до Франції. Їх уподобали чоловіки юних жінок. Збирається такий чоловік, увесь покритий мохом часу, зачиняє сім замків на дверях і опускає скрипучі металеві жалюзі на вікна. Скрип тих штор викликав у сусідів гадку про ревність чи заздрість, що французькою є jalousie «жалюзі». А у французькій мові наголос на останній склад. Ясно, сусідонько?
В Україні жалюзі, виконані з дерева, називали венеціанськими ставнями. Жалюзі-плісе – голландськими, рулонні – римські штори.
Стосовно дати 11 грудня 1769 р. я її зустрічала тільки у вікіпедії. Зробив це англійський дизайнер Джон Уебстер у Філадельфії, штаті Пенсильванія, тоді Британській колонії.
А 21 серпня 1841 року американський виробник Джон Хемптон запатентував виробництво жалюзі.