UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Історичні події » Спиридон Черкасенко

Спиридон Черкасенко

24 грудня 1876 р. в містечку Новий Буг на Херсонщині (нині Миколаївська область) народився Спиридон Феодосійович Черкасенко у селянській родині. Степ широкий, поля неозорі, мовчазні могили (кургани), старий батьківський яблуневий сад, у якому можна було заблукати, поодинокі хатки. Світ опіки бабусі та батька, рідна мова, козацькі казки. Як і старший брат, закінчив двокласну школу, правда, тишком-нишком позичав та почитував «Кобзаря», бо старший не брав забороненої книги до семінарії. Потім уже було Новобузьке початкове училище, перші вірші, які хлопчина писав російською, далі – Новобузька учительська семінарія. Із 19-ти років С. Черкасенко вчителював на шахтарських селищах Донбасу, у різних народних школах Катеринославщини (Новопавлівка, Василівка, Улянівка, Юхів). Він викладав російську словесність, всюди розмовляв так, як його навчили – «только на литературном языке», і ображався, що діти не бажали його розуміти. Почав юнак шукати шляхів порозуміння: відвідував учнів вдома, придивлявся до їхнього життя. Відзначив, що родини школярів спілкувалися так, як його рідні – українською. Роздумував, що недаремно отримує від влади гроші «за обрусєніє». Якось зайшов С. Черкасенко до хати одного з учнів. Роздивився і побачив дві книги на шафі. Одна була «Кобзар» Тараса Шевченка, а друга — «Збірник поезій» М. Чернявського. Попросив дати йому книги додому – почитати. Перечитав – і відкрив красу «простої мови». Почав Спиридон надибувати книги українських авторів; ходив на колодки на вечорниці, співав і слухав пісень. Зрештою, написав власні пісні:


25-річного С. Черкасенка перевели на посаду вчителя на Лідіївські рудники (колишня Юзівка). Там він дев’ять років учителював, спостерігав за життям шахтарів. Першим в українській літературі Черкасенко вдався до малої прози (цикл оповідань про дітей і тварин) з шахтарської тематики.
Просвітянська робота учителя царським поліцаям була не дуже до вподоби. Напередодні революції 1905 р. у Черкасенка було проведено домашній обшук, самого заарештовано і звільнено з посади. Але тоді українці допомагали друзям – і Микола Садовський прийняв безробітного у своєму київському театрі, як культурного референта та касира. Варто сказати, що С. Черкасенко – автор понад двадцяти оригінальних драматичних творів. Кращі драматичні твори С. Черкасенка були поставлені в театрі М. Садовського. З 1910 р. Спиридон Черкасенко жив у Києві, працював у редакціях журналів «Світло», «Літературно-науковий вісник», «Дзвін».
З початком Першої світової війни всі українські періодичні видання було закрито, С. Черкасенко знову працює в театрі М. Садовського.
У 1917–1918 рр. Спиридон Черкасенко уклав читанки й букварі для українських шкіл («Буквар», «Рідна школа», «Читанка», I, II, III, IV, «Найпотрібніші правила правопису», «Граматка» та ін.). Разом з театром М. Садовського в 1919 році він переїхав до Кам’янця-Подільського, куди перебрався уряд УНР. Цього ж року Міністерство освіти УНР запропонувало С. Черкасенку готувати підручники для українських шкіл, тому відрядило його до Відня, де він працював у різних видавництвах («Дзвін», «Українська школа», «Земля»), укладаючи та редагуючи українські книжки. На жаль, у Відні він не знайшов спільної мови з українською еміграцією, в якій панував розбрат і міжпартійна ворожнеча. С. Черкасенко залишив Відень, перебрався до Ужгорода, який був тоді у складі Чехо-Словаччини. Працював із Садовським, з Марійкою Підгорянкою, у «Просвіті». У цей час Спиридона Черкасенка, як багату наречену, улещували представники совєтів, умовляли публічно покаятися, облити брудом діаспору та повернутися в Україну.
Коли стало зрозумілим, що Спиридон Черкасенко непохитний, його ім’я заборонили на території Україні, його творчість визнали «ворожою радянській владі», викреслили з літературного процесу, підручники вилучили з обігу. Тому-то українець переїхав до Праги, точніше, до кінця своїх днів винайняв убогу кімнату у місцевому готелі, в селі Горні Черношіце.
Сьогодні ми читаємо, що Спиридон Черкасенко – поет, представник Празької школи, чиї пісні співали вояки УНР. Як відзначає класик літературознавства Bohdan Rubchak: «Недооцінена його велика заслуга в формуванні українського модернізму під псевдом Стах».
У 1937 р. Спиридон Черкасенко видав бестселер «Пригоди молодого лицаря. Роман з козацьких часів». За мотивами цього роману український кінорежисер Сергій Омельчук відзняв художній фільм «Дорога на Січ».
15 березня 1939 р. мадярські гонведи пішли у збройний напад на посталу тоді Карпато-Українську державу, закатували тисячі українських героїв, між якими був єдиний син Спиридона Черкасенка. Після цієї звістки Спиридон Черкасенко тяжко захворів. Самотнього хворого доглядали ченці.
8 лютого 1940 р., сидячи за письмовим столом із пером у руці, Спиридон Черкасенко обрав вічність. Поховали його на Ольшанському цвинтарі у Празі. Поряд – могили О. Олеся та С. Русової.

Гру 26, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
НетребаПАСПОРТ
You Might Also Like
 
Михайло Задніпровський
 
14 серпня

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago Історичні події, Видатні люди1,771
Недавні записи
  • Валентина Попелюх Стус
  • Дмитро Сигаревич
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ярослав до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.