Після бурхливої ночі з вибухами та сиренами так добре вийти на вулицю. У дворі тихо, після дощику величаються бур’яни, лопух, як писав Василь Стус: «зморився і розліг з досади,
Згорнувши руки, збувшися бажань»
І на тобі, ґвалт: зчепилися мої сусідоньки. Причвалала, прислухалася: Софочка виступають:
– Уот, я жи гаварю – двор вєсь зарос бурьянамі. Уот, гляньте… Что етта?
– Заткни гузно, – сичать Хомівна.
– Нікакой тібє культури! Па-вашиму, я ні ртом іздаю звуки, а, пардон, задом?
– Софочко, охолоньте, – вступаю я, – ніхто вас не ображав. Ви показали на травичку і запитали що це. От Хомівна і сказала народну назву ерігерону канадського (erigeron canadensis) «заткни гузно», бо дійсно травичка рятує від діареї, кровотечій, навіть від лишаїв, знімає запалення.
– Еттат бур’ян? – дивується сусідка.
– Гойна рослина до тих пір бур’ян, доки ми не вивчимо її цілющі властивості, допоки не відчуємо до неї повагу.
