– Уот відь, заньатниє ви, укрАінци, (слово «хахли» Софочку ми вже відучили згадувати). Усьо-та у вас через сєкс. Учится мой внук в інжинєрнай акадємії, а у нєйо імя очень озабоченнаго сєксам – Аліксандр Патібня. Ета что за фамілія? Пот і льохкій флірт? – знущалася з сусідок Софочка, а ті – ні гугу…
– Ну, мадам, знущатися над Потебнею вам не дам. Здавна козаки мали прізвища, пов’язані з особливостями збруї коня. Наприклад, Потебня, Потебеньок – назва шкіряної лопаті з боків козацького сідла (шкіряний бік), корінь слова -теб- тюркського походження, тебеньóк (множина тебенькú), а префікс по-, суфікс –Н- та закінчення –я – наші рідненькі. Згадайте: «Як сів на коня, вдарив у потебеньку і поїхав поманеньку». Потебня – уславлений на Полтавщині рід військових, кінних січовиків. Юхима Федоровича Потебню, отамана Глинської сотні Лубенського полку навіть гугл знає.
– Ну, да Бох с нєй такой непрілічнай фамілієй, так он жи украінский язикавєд, каторий всє научниє труди писал тока на русскам. Какая связь – інжинерная акадємія і язикавєд?
– Давайте розбиратися. Олександр Опанасович Потебня – мовознавець, чиє ім’я носить Інститут мовознавства у Києві. Його син Олександр Олександрович – учений-електротехнік, який керував розробкою і уточненням планів ГОЕЛРО (Державного комітету з електрифікації Росії) в Україні; відомий автор праць із теорії електричних машин, переважно електродвигунів. Його ім’я носить академія у Запоріжжі.
– Дак у них адінаковиє ініціали і фаміліі, вот я і засамнівалась, – порачкували Софочка.
