Киріяк Кондратович народився 1703 р. на Слобожанщині. У 1709 р. у Полтавській битві загинув його батько – сотник Ахтирського полку.
Хлопчик-сирота батькові кошти використав для здобуття освіти. З 1715 р. учився власним коштом у Києво-Могилянській академії, закінчив повний курс (15 років), спеціалізуючись на польській та латині. Його дядько архієпископ Гаврило Чужинський влаштував племінника викладачем латини. Упродовж двох років займався перекладами у Феофана Прокоповича. За рекомендацією Ф. Прокоповича допомагав В. Татищеву в його роботі над «Історією Російською». Киріяк Кондратович переклав для В. Татищева 3 і 4 книги «Природничої історії» Плінія Старшого. Українець уклав книгу «География Плиниева в третьей, четвертой, пятой и шестой его книгах заключающаяся из латинской печатной в базилей 1525 году переведена Кирияком Кондратовичем в Екатеринбурге 1738 году в феврале месяце».
З 1731 р. Киріяк Кондратович «придворний філософ» у Петербурзі, у 1743 р. був призначений перекладачем у Академію наук.
За роботою над складанням «Російського лексикона» спостерігав Михайло Ломоносов. Те, що Киріяк Андрійович – малорос і зберігав акцент у вимові, не подобалося Ломоносову. Росіянин обурювався, не вибираючи слів, лаючись, вдавався до погроз фізичного покарання. Скромний, спокійний українець вважав, що власні стосунки не повинні впливати на роботу; Кондратович не дозволяв витирати ноги Ломоносову об свою гордість. Він не тільки скаржився, а й домігся виходу з-під опіки Ломоносова.
Знавець іноземних мов переклав чимало античних книг, першим у Росії переклав Гомера та Овідія, першим створив російський термінологічний ботанічний словник, звертаючи увагу не тільки на тлумачення (часом давав коротку енциклопедичну довідку) та етимологію слова, а й на правильну вимову.
Він уклав латино-російсько-німецький словник; російсько-татарський, російсько-чувашський, російсько-марійський, російсько-удмурдський, російсько-мансійський словники.
Українець – працелюб створив тонни та кілометри перекладів, словників, наукових праць, але К. Кондратович-малорос не позбувся акценту і деяких особливостей правопису, тому отримував не повне, а “половинне жалування” – і вісім його дітей мали жалюгідне існування.
В одній із епіграм Кондратович автобіографічно висловився:
В бедности я прожил век, до седого веку,
Бедность не порок, порок бедность человеку.
25 вересня 1788 р. у Петербурзі помер усіма забутий 85-літній Киріяк Кондратович, український поет і перекладач.
