18 ст. У Греції, що тоді перебувала під владою Оттоманської Порти, біля підніжжя Олімпу у м. Літохоро, що у Фессалії, жив Андреас, син Емануїла. Його пращури з Аркадії, тому кликали грека Аркасом. Усю любов юнак віддав богині мудрості – Софії: уклав паралельний словник на десяти мовах, які знав досконало. Посивів із тими карточками, мовами.
Коли ж до нього прийшло велике кохання, Андреас викрав юну обраницю. Невдовзі у них знайшовся синок Захар Аркас (1793-1866), що буквально означає «Божа пам’ять». Довелося дворянській родині таємно з Греції пробратися в Україну.
1793 року втрьох вони досягли Миколаєва. У Миколаєві Андреас (Андрій) Аркас відкрив невеличку овочеву крамницю і почав торгувати.
Невдовзі до Миколаєва з Херсону було переведено Кадетський корпус, переформований на Чорноморське штурманське училище. Воно мало готувати кадри для Чорноморського флоту. Освіта дозволила Андреасу Аркасу зайняти в новоствореному Штурманському училищі посаду викладача історії та давніх мов. У Миколаєві пан Андреас став Андрієм Емануїловичем, захопився античною археологією на території Причорномор’я.
Від свого батька Захар отримав класичну освіту. 13-літнім волонтером вступив на службу. Навчався Захар Аркас у штурманському училищі, після якого в 1816 вступив мічманом на флот. Воював у складі Чорноморського флоту в ході російсько-турецької війни 1828-29. Брав участь при взятті фортеці Варни в загоні контр-адмірала Скаловського в битві при Пендераклії і при спалюванні турецьких кораблів біля румелійських берегів.
Захар за станом здоров’я залишив стройову службу і оселився в м. Севастополі, але виконував морські посади: був головою севастопольського Статистичного комітету, інспектором севастопольського карантину, очолював комісію з питань будівництва храму Св. Володимира в Севастополі. Згодом за розпорядженням О. Грейга будував севастопольську Морську офіцерську бібліотеку і був її директором. Перед облогою Севастополя Аркас вивіз бібліотеку до Миколаєва. З 1860 р. – генерал-лейтенант.
Захар, як і батько, все життя захоплювався археологією, пов’язаною з поселенням греків на теренах сучасної України. Проводив розкопки в Херсонесі. На основі досліджень написав кілька книжок: «Описання Іраклійського півострова» (про старожитності Херсонеса й Інкермана та їхню історію), «Порівняльна історія еллінських поселень по Евксінському Понту» та «Історія Чорноморського флоту з 1788 по 1866 роки».
Останні роки життя Захар провів у Миколаєві, де і помер 07 вересня 1866 р. Він був похований у родинному склепі Аркасів.
Усі сини Андреаса служили морськими офіцерами в Чорноморському відомстві. Вони ревно виконували свій військовий і патріотичний обов’язок, були відзначені урядом нагородами. Середній Іван і молодший на 23 роки за Захара Микола (1816 — 1881) став адміралом і військовим губернатором Миколаєва. А ще він сприяв виданню книжок брата, вважаючи, що правдива історія Причорномор’я потрібна широкому колу читачів. З роками святий м. Миколаєва Микола Чудотворець став родинним у Аркасів, тому сина-первістка в кожному поколінні за традицією називали Миколою. Саме Аркаси на ім’я Микола прославили свій рід і залишили помітний слід в історії України.
