Андрій Безбородько

4 липня 1711 р. народився Андрій Якович Безбородько — український козацький генеральний писар, генеральний суддя. Рід Безбородьків походить від польської родини Ксенжицьких герба «Ostoja». Відомо, що Дем’ян Ксенжицький перейшов на козацьку службу у часи Богдана Хмельницького й воював проти Польщі «близький соратник славетного Богдана Хмельницького», володар помістя в Переяслівському повіті на Полтавщині». В одній із битв ляхи відрубали йому підборіддя, відтоді отримав прізвисько Безбородько. Мав Дем’ян Безбородько трьох синів: Івана, Дем’яна та Андрія. Старший Іван мав синів Івана, Дем’яна та Андрія. Середній Дем’ян Дем’янович мав синів Василя й Данила, які рано загинули, батько доживав вік на самоті. Молодший син Андрій мав лише доньку Олену, котра вийшла заміж за дворянина Васильця.
У Івана Івановича Безбородька в 1686 році народився син Яків, той який мав хобі: купувати ставки, гайки, яри, хутори. Данило Апостол закріпив за «значковым полку Переяславского товарищем» придбане майно. Д.Апостол. Значковий товариш Переяславського полку Яків Іванович Безбородько був одружений двічі. У першому шлюбі з Потапович мав дочку Ольгу, яка вийшла заміж за М. Жданова, та двох синів: Андрія Яковича (був генеральним писарем) і Семена Яковича (учасник Кримських походів, був беречанським сотником та обозним переяславським сотником). Другий шлюб із Агафією Гулак виявився бездітним.
Андрій Якович виховувався вдома, любив займатися господарством, потім була Києво-Могилянська академія. У 19 років Андрій закохався у 14-річну красуню Явдоху Забілу (4 серпня 1716 – померла 5 липня 1803). Красива, освічена дочка Генерального судді Малоросії Михайла Тарасовича Забіли та Євдокії Іллівни Новицької. Дівчина була улюбленою родичкою старої Розумихи. Отже, 19-річний Андрій одружився у Переяславі та розпочав службу в малоросійській генеральній канцелярії, у вересні 1733 р. був призначений старшим військовим канцеляристом. Старанний служака 27 листопада 1736 р. отримав три села «на прожиток», серед них Стольне. З 1739 р. Безбородько виконував обов’язки померлого генерального писаря Турковського, у 1741 р. став малоросійським генеральним писарем. Зірки так сходилися, що генеральний писар мав бути безвідлучно при гетьмані у Переяславі, Глухові; п’ять років жив у Петербурзі, а дружина з дітьми – у селі Стольному під Глуховим. Дітей Безбородьки мали шестеро: Ганна, Уляна, Олександр, Яків, Тетяна та Ілля. Сашенька був улюбленим пестунчиком мами. Усім мати дала гарну домашню освіту.
Дочки: Уляна Андріївна Безбородько (1742 – 1776) вийшла заміж за Павла Васильовича Кочубея, мати князя Віктора Кочубея.
Ганна Андріївна Безбородько (1745-1805), вийшла заміж за Галецького (Галицького).
Тетяна Андріївна Безбородько (1751 – 1805), у січні 1779 вийшла заміж за чернігівського губернатора Якова Леонтійовича Бакуринського (бл. 1740-1801). Їхня донька Парасковія (1784-1815) – дружина Семена Михайловича Кочубея.
Олександр Андрійович Безбородько народився 14 березня 1747 в Глухові в родині генерального писаря Андрія Безбородька. Полковник Ніжинського та Київського полку Гетьманщини. Член Російської Академії, почесний член Академії Мистецтв, царський сенатор, світліший князь Російської імперії, канцлер уряду Катерини II, мав значний вплив на царя Павла І. Добився відновлення Генерального суду і деяких установ Гетьманщини, скасованих за Катерини II.
Безбородько Ілля Андрійович (1756—1815) – український шляхтич, генерал-поручик, граф, сенатор Російської імперії, дійсний таємний радник. А.Я. Безбородько у 1762 р. вийшов у відставку, оселився в с.Стольному, де прожив до глибокої старості, працюючи в господарстві. Відійшов у вічність 2 березня 1780 р. в улюбленому Стольному. Поховали небіжчика в перебудованій за його ж наказом місцевій церкві Преображення Господнього, причому на надгробку ще довго можна було читати напис: «Служил Отечеству в царствование двух Монархов; за труды и ревность взыскан был щедротами их. Анною Иоанновной пожалован потомственными деревнями, а в царствование Елизаветы Петровны достиг до чину генерального старшины».
Над могилою Андрія Яковича Безбородька син Олександр у 1782 р. спорудив Андріївську церкву (арх. Дж. Кваренгі).
Євдокія Михайлівна після смерті чоловіка прожила ще 23 роки, «упокоившись о Господе только 5 июля 1803 года».