Щось там учора на вишейшому рівні трясли повітря про погляд із Польщі на Степана Бандеру. Я – не прихильниця Бандери, але є мова фактів…
5 липня 1941 р. на нараді в Адольфа Гітлера шеф політичної поліції Генріх Гіммлер отримав завдання розібратися з ситуацією щодо Українського державного правління та проголошення Української Держави у Львові.
Спробуємо дослідити хронологію подій. Провідником, тобто головою Проводу ОУН, «Сірого» (Степана Бандеру) обрали у Кракові на Другому Великому Зборі ОУН, який відбувався 31 березня-4 квітня 1941 р. 30 червня 1941 р. у Львові було проголошено Акт відновлення Української держави (автори Акту Степан Бандера та Ярослав Стецько).
5 липня 1941 р. ґестапо арештувало С. Бандеру біля Белза і через Люблін відіслали до Кракова. Наступного дня відбулася розмова шефа уряду Генеральної Губернії Бюглера і Степана Бандери з вимогою відкликати Акт 30 червня. Коли Степан Бандера відмовився, гестапо заарештувало провідника українських націоналістів. 9 липня С. Бандеру разом із жінкою Ярославою і тримісячною дочкою Наталкою відправлено в Берлін, під домашній арешт. 15 вересня 1941 р. етаповано в тюрму ґестапо на Ліхтерфельде-Ост. З початку січня 1942 р. до серпня 1944 р. перебував у спеціальному блоці № 9 Целленбау (Zellenbau) для осіб високого статусу концтабору Заксенхаузен. Невисокий (159 см.) 33-річний мешканець камери № 73 на прізвисько «Сірий», поряд була камера сина Нансена – Одда. 
.. Бандера-блок 
У Львові були заарештовані члени ОУН (бандерівці), які доклалися до підготовки та проголошення «Акту відновлення Української держави», акумульовані у тюрмі на Лонцького та у тюрмі «Монтелюпіх» у Кракові. В результаті перша група ОУН у складі 24 осіб, серед яких двоє братів Степана Бандери, була привезена в липні 1942 року до концтабору Аушвіц. Василь (випускник факультету філософії Львівського університету) 
і 
Олександр Бандера (доктор політекономії) загинули в таборі Аушвіц (Освєнцім) від рук польських капо. Після цих убивств польські та українські в’язні концтаборів закопали сокиру війни.
У Херсоні [є версія, що в Миколаєві] ґестапо розстріляло третього брата Бандери Богдана. Та у львівській в’язниці – вбили брата дружини. Тещу С. Бандери 26 липня 1944 року боївка АК закатувала лише за те, що донька була заміжня за Бандерою. НКВД у Києві розстріляло 10 липня 1941 р. батька Бандери о. Андрія, а двох сестер Володимиру і Оксану вивезли в сибірські концтабори.
Друга група арештованих привезена 8 серпня 1942 року. Третя група була привезена зі Львова у жовтні 1943 року.
1 серпня 1941 р. у Берліні ухвалено рішення про створення дистрикту «Галичина» з центром у Львові. Так гітлерівці прилучили окуповані території Західної України до генерал-губернаторства, на цьому місячник існування Самостійної Соборної України закінчився.
Цього ж дня (1.08. 1941 р.) у м. Нойгаммер (Силезія) гітлерівці роззброїли та ліквідували український батальйон «Нахтігаль» (Соловейко).
Спеціальний батальйон Абверу «Нахтігаль» («Соловейко») був сформований у березні-квітні 1941 року. Формування проходило військову підготовку в Нойгаммері в складі першого батальйону полку спеціального призначення «Бранденбург-800», який був підпорядкований Абверу-2 (відділ Абверу, що займався здійсненням диверсій у стані противника).
30 червня 1941 року о 04:30 1-й Бранденбурзький батальйон із 330 вояків батальйону «Нахтігаль» увійшов до Львова. Дійшовши до Бригідської тюрми, вони побачили, що всі в’язні були вбиті енкаведистами. Між ними був Юрій, брат Романа Шухевича. У ті дні у Львові було поховано 5 тисяч замордованих в’язнів.
Батальйон захопив стратегічні пункти в центрі міста, радіостанцію, звідки було проголошено Акт відновлення Української державності та вітання митрополита Андрея Шептицького.
7 липня Легіон покинув Львів і взяв напрям на Тернопіль, Проскурів, Вінницю. У Вінниці, дізнавшись про арешт Бандери та Стецька, військовики вимагали їх звільнення.
Обидва спеціальні батальйони були відкликані з фронту 13 серпня і вивезені назад до Нойгаммера. Після перегляду контракту в Нойгаммері легіони «Нахтігаль» та «Роланд» були ліквідовані.
21 жовтня 1941 року з учасників обидвох легіонів у Франкфурті-на-Одері був сформований 201-й Шуцманшафт-батальйон. На той момент у батальйоні нараховувалося 650 солдатів і старшин; командував українським формуванням майор Є.Побігущий, заступник командира — капітан Р.Шухевич.
1 грудня 1942 року термін дії контракту скінчився і учасники легіону відмовилися присягати Адольфові Гітлерові. Батальйон перевезли до Львова, де офіцерів заарештували. Роману Шухевичу вдалося втекти. Німецька команда вимагала, щоб учасники переїхали до Любліна для створення нового батальйону. Ніхто з батальйону до Любліна не поїхав. 600 вояків отримали вишкіл і досвід, який застосували у загонах УПА.
За матеріалами Вікіпедії
