Сорбо́нна (фр. la Sorbonne) — власність міста; центр Паризького університету, розташований у Латинському кварталі Парижа. Паризький університет Сорбонна заснований у 1253 році.
Назва Сорбонна походить від імені богослова Робера де Сорбон, духівника короля Людовіка IX Святого. Спочатку це була школа для викладачів і бідних студентів. Під кінець XIII століття – заклад для підготовки вищого духовенства.
У XIV ст. Сорбонна стала великим центром вивчення богослов’я, хоча й світські науки посідали значне місце. Як вища школа, цей заклад користувався авторитетом у середні віки: здобутий тут диплом бакалавра, ліценціата, магістра (доктора) цінувався досить високо.
6 квітня 1353 року до Рима з Сорбонни надійшов лист, який підписали “Magister Petrus Cordowan et Socius eius de Ruthenia” («Магістр Петро Кордован і товариш його з Рутенії») (Нудьга Г. А. На літературних шляхах. Дослідження, пошуки, знахідки. — К., 1990. — С. 234.). Відомо, що з 1357 року Петро Кордован – доктор наук. У 1369 р. до Сорбонни вступив Іван з «Рутенії» «Johannes de Ruthenia», який 1391 р. став магістром. 
У 1389 році у списках університету значився “Теобало Гнібербо з Києва”. Прізвище, напевно, перекручене очевидно, мало бути “Гниверба”. Інший документ, 1389 р., згадує ліценціата мов і бакалавра Сорбонни Германа Вілевича “рутенської нації з Києва”. Вілевич здобув два наукових ступеня — бакалавра і ліценціата (середній ступінь) мов.
У 1419 році в Сорбонні навчався Самійло Лінкевич; у 1463 році серед докторів богослов’я і філософії зустрічаємо імена Бенедикта Сервінуса, “рутенської нації” та Івана Тинкевича “з Києва” (див. Борщах І. Українці в Сорбонні. — Укр. трибуна. — 1921. — 17 верес.). У 1567 році маємо запис “Андріан Загорикус нації рутенської з України”.
У XVII столітті в Сорбонні навчався Петро Могила.
Історичний факт: Сорбонна сприяла появі у Франції книгодрукування.
У національній бібліотеці Франції в Парижі зберігається рукопис “Граматыка словенская”. У кінці твору підпис: “Іван Ужевич, слов’янин, святої теології студент”. Датовано 1643 роком. Варіант цієї праці 1645-го є також у міській бібліотеці м. Арраса, на півночі Франції. Фактом є і те, що студент Сорбонни Іван Петрович Ужевич у Парижі склав граматику рідної мови.
