23 серпня 1999 р., понеділок, 11 година ранку у Києві на вулиці Десятинній, 14 під вікнами Міністерства у справах молоді (біля помешкання Кучми) навпроти Андріївської церкви членами «Клубу Голохвастова» було відкрито пам`ятник Проні (Пріськи) Прокопівні Сірко (Сєркової) та Свириду Галахвастову (Голохвостому). Автори: скульптори Володимир Щур і Віталій Сивко.
Один із виступаючих кинув: «Я хочу передати слово Маргариті Кринициній, актрисі, яка…» «Жива, – випалила Проня, – і маю честь бути присутньою. Сиділа, сиділа і висиділа…».
Володимир Щур згадував: «Коли знімали покривало зі скульптурної композиції, я уважно спостерігав за актрисою – до того вона не бачила свого бронзового двійника. Вона підійшла до пам’ятника, озирнулася, зупинилася біля фігури Олега Борисова (Голохвастова) і сказала: “Свириде Петровичу! Це ви!” Потім, повернулася до зібрання, звернулася на своєму Пронівському суржику: “Дорогі! Мерсі за компліман, тобто за цей пам’ятник. Сьогодні я почуваю себе героєм дня, а точніше двічі героєм, бо раніше на батьківщині героя ставили тільки бюст, а мені поставили цілий пам’ятник разом з бюстом, а зараз хочеться, щоб усі ви зняли чепчики та вклонилися пам’яті великого українського драматурга Михайла Старицького, великому нашому актору Олегу Борисову та моєму улюбленому кінорежисеру фільму “За двома зайцями” Віктору Іванову. В цей день я хочу побажати вам, мої рідні, того, до чого я, Проня Прокопівна, прагнула все своє життя – з щастя та любові. Тому у мене є пропозиція – нехай усі київські молодожони в день шлюбу приходять сюди. І наречений голосно скаже нареченій і всім присутнім: “Хай мене болячка скрутить, якщо брешу”, а потім хай молода скаже: “Іду я за вас не за ваші магазини та мерседеси, а по любові”.»
