«Відомий російський художник» Василь Штернберг – українізований німець, батько українського сільського модерного жанру.
Василь Густавович (Іванович) Штернберг народився 12 лютого 1818 р. у Петербурзі. Його батько Густав Штернберг (1778—1834) за освітою був гірничим інженером (берггауптманом), а викладав німецьку мову, історію європейських народів, був бібліотекарем. Василь ріс спокійним, чемним хлопчиком. Хлопчик вдома розмовляв німецькою, багато читав, захоплювався музикою, охоче малював з натури краєвиди, дерева, парки. Коли Василеві було 16, помер батько. Освітою майбутнього художника зайнялася мати. Одного разу за натурою Василя побачив відомий пейзажист М. Лебедєв. У Василя був дар сходитися з людьми, особливо старшого віку. Вони розговорилися, подружилися і перші уроки живопису юнак брав у Лебедєва. За його ж порадою Штернберг вирішив вступити до Академії мистецтв. Підтримав це рішення і давній знайомий батька Штернберга – професор Петербурзького університету М. Плісов. Він показав малюнки Штернберга конференц-секретареві Академії мистецтв Василю Григоровичу, якому вони дуже сподобалися. У 1835 р. 17-річний Василь став вихованцем Петербурзької Академії мистецтв. У 1835—38 рр. він навчався у К. Брюллова та професора М.Воробйова. Василь старанно учився. Крім того, прагнув не пропустити літературні, музичні вечори у В. Григоровича, Н. Кукольника, О. Струговщикова, де зустрічався з видатними діячами культури та мистецтва. Українець Нестор Кукольник відзначав: «Штернберг допитливий, читає багато, спостерігає ще більше». У В. Григоровича в ті часи бували К. Брюллов, М. Глінка, М. Гоголь, В. Жуковський, О. Пушкін. У О. Струговщикова збиралися В. Бєлінський, К. Брюллов, В. Одоєвський, І. Панаєв. М. Рамазанов згадував: «Самі сходини молоді на квартирі Бориспольця мали суто мистецький характер… Після вечері співали, далі іноді були карикатурні танці з маскарадом, в якому завжди відзначався Василь Іванович Штернберг».
Мало того, Василь Григорович звернувся до свого давнього друга – Григорія Тарновського з проханням допомогти Штернбергові. З того часу український меценат матеріально опікувався долею студента: оплачував навчання, запрошував на всі канікули в Качанівку. 
Щороку влітку протягом 1836—38 працюючи в Україні, Штернберг захопився красою України, створив перші українські пейзажі та перші побутові картини. 
У Качанівці Василь Штернберг зустрічався з поетом Віктором Забілою, композитором Михайлом Глинкою. 
Три роки, проведені в Качанівці, були найпліднішими в творчості Штернберга.
-TRIUMF20B
У Качанівці у Григорія Тарновського жили 4 племінниці та 7 племінників. В.Штернберг закохався у найстаршу племінницю – Емілію. Молодий, красивий художник і освічена, розумна, але некрасива та зла інтриганка Емілія. Це не вкладалося до голови, але Штернберг кохав дівчину пристрасно та безнадійно. Емілія охоче фліртувала з Василем, але, коли Григорій Степанович підшукав для неї чоловіка зі статками і маєтком – лікаря Бурцева, погодилася на шлюб. Кругленький, лисий чоловічок виявився садистом: з насолодою бив дружину, челядь зав’язував у мішки і катував. Зрештою, кріпаки не витримали. Лютою зимою, коли Бурцев повертався додому, селяни напали, прив’язали лікаря до саней, візника скинули, а коней схарапудили до галопу. Додому прибув знівечений труп… Емілія Тарновська після смерті чоловіка виїхала до садиби у Полтаві.
Наприкінці вересня 1838 року Василь Штернберг познайомився з Тарасом Шевченком, став одним із найближчих його друзів. У Петербурзі В. Штернберг жив разом із Шевченком на одній квартирі на дев’ятій лінії Василівського острова. Вони разом працювали, разом відвідували музеї, театри, влаштовували літературні читання, ходили до ресторанів, робили закупи, часом разом голодували. У Петербурзі жили Василеві свояки, сім’я чиновника Олександра Шмідта. З ними познайомив Штернберг свого друга Тараса, а також ще з двома іншими німецькими сім’ями — інспектора студентів Петербурзького університету Олександра фон Фіцтум Екштедта та живописця і ливарника Карла Йоахіма. Деякий час Шевченко кожен кінець тижня проводив у названих сім’ях: субота була днем Йоахімів, а неділя належала Фіцтумам і Шмідтам. Шевченко, що тужив за родинним життям, мав тепер нагоду ближче запізнатися з родинним життям культурних німецьких сімей, вивчати їх спосіб життя, дістати впровадження до німецької культури. «Я завжди, — писав Шевченко, — виходжу від них немов чистіший і добріший» . Або: «У Фіцтума натішились ми квінтетом Бетговена і сонатою Моцарта, в якій виконував соло вславлений Бем, і на першу годину вночі повернулися додому».
У повісті «Мандрівка з приємністю та й не без моралі» Т. Шевченко, згадуючи подібні вечірки на квартирі, де він мешкав із Штернбергом, писав: «Боже мій, боже мій! Куди спливли ті світлі, ті золоті дні? Куди поділася прекрасна сім’я непорочних натхненних молодиків?».
Василь Штернберг виконав кілька портретів поета. Створив фронтиспіс до першого видання «Кобзаря» — офорт «Кобзар з поводирем» (1840). Т.Шевченко присвятив Штернбергу поему «Іван Підкова» та перед його від’їздом до Італії подарував «Кобзар», на якому написав вірш «На незАбудь Штернбергові» (1840). Образ В. Штернберга Т. Шевченко змалював у повістях «Художник» і «Музикант».
У Італії Василь натхненно працював, намалював портрет Івана Айвазовського.
М.Рамазанов згадував: «Напередодні дня кончини його, ніби за передчуттям, зібралося багато (товаришів) і читали вголос «Шинель» Гоголя. Обличчя доброго Васі… грало незвичайним рум’янцем, він сидів, як тепер пам’ятаємо, на дивані та слухав, і сміявся і захоплювався творами Гоголя…».8 листопада 1845 р. о 7:30 у Римі від туберкульозу помер 27-річний художник, друг Шевченка – Василь Штернберг, похований на цвинтарі в Монте-Тестаччо, недалеко від учителя – Карла Брюллова.
Залишити відповідь