28 січня 1882 р. вперше виконано «Серенаду для струнного оркестру» Петра Ілліча Чайковського.
Композитор почав роботу над цим твором у маєтку сестри Саші Давидової в Кам’янці на Черкащині. Понад 28 років життя Петра Чайковського пов’язані з містом над Тясмином.
У ті часи головний маєток Давидових містився за 12 км на захід від Кам’янки – у с. Вербівка, нині від розкішного палацу не лишилося і сліду. 
Тільки скалічена і напівмертва дерев’яна церква Різдва Богородиці. Тут 6 листопада 1860 року вінчалися 
24-річний підпоручик Лев Давидов (син декабриста Василя Давидова, онук Катерини Самойлової, племінниці Григорія Потьомкіна) із сестрою П.І.Чайковського 19-річною дочкою директора Технологічного інституту, генерал-майора Іллі Петровича Чайковського, дівицею Олександрою Іллівною (Сашею).
У 1870-му році Лев Давидов придбав Вербівку. «Євгенія Онєгіна» та «Лебедине озеро» Петро Ілліч написав саме у Вербівці. У серпні 1875 року П. І. Чайковський у селі Вербівка (12 км від Кам’янки) закінчив Третю симфонію і написав два акти балету «Лебедине озеро».
Кам’янка в життя Петра Чайковського увійшла 1865 року. Чоловік сестри Чайковського Лев Давидов був управителем маєтку у Кам’янці. Аби Петро Ілліч міг почуватися вільно, йому відвели «зелений будиночок», окрему будівлю з трьома кімнатами. Це одноповерхова споруда з мансардою з елементами романтизму початку ХІХ ст. – один із флігелів садиби. Тут була бібліотека Давидових, більярдна та ігрові столи. Цей будинок прикрашає невелика вежа з шатровим перекриттям та крита тераса переважно зеленого кольору (дах, віконниці, тераса). Для Чайковського Лев Давидов придбав, крім сімейного, індивідуальне фортепіано.
«У Кам’янку мене дуже тягне, і я полетів би туди негайно, якби можна було (…) Я можу жити щасливо або в Кам’янці, або на самоті, і середини між цим немає…» — писав П. Чайковський.
Під час першого перебування у містечку в 1865 році Петро Ілліч записав українську народну пісню, яку «пели работницы сада в Каменке». На замовлення А. Г. Рубінштейна працював над книжкою «Посібник до інструментовки». Під час цієї поїздки народилося романтичне кохання Петра Ілліча та Віри Давидової, молодшої сестри зятя. Дівчинка мала прекрасний колір шкіри, вражала красою, талановито малювала та грала на фортепіано. Обоє обожнювали Моцарта. І Лев, і Саша мріяли про шлюб молодих.
У 1866-1868 рр. композитор відпочивав із родиною Давидових на узбережжі Балтійського моря в Гапсалі (Естонія). 
Там Петро Ілліч створив три п’єси для фортепіано «Спогади про Гапсалу», які присвятив коханій Вірі.
Втім час вніс поправки: дівчині кортіло заміж, а Петра це полохало. Вона обожнювала аристократичні салони, бали, мріяла потрапити до царського двору, що теж не надихало. Їй повезло! Знайшовся наречений зі свити Його імператорської величності, генерал-ад’ютант царя-батюшки. Іван Бутаков – капітан відомого корабля «Паллада». На географічній карті Японського моря його ім’я мають мис, скеля та камені. Старшенький, правда, на 21 рік; мав коханку-грекиню та двох синів від неї, але Віра вийшла заміж, усиновила хлопчиків (один із них став контр-адміралом, капітаном «Аврори»), народила трьох спільних дітей. Із Чайковським вони зберігали добрі стосунки.
Влітку 1869 року Петро Ілліч знову в Кам’янці. Він записав пісню, яку почув від пічника, на її тему створив анданте першого квартету. Водночас Чайковський закінчив інструментування опери «Ундіна».
У 1871 році, перебуваючи влітку в Кам’янці, Чайковський створив одноактний балет «Озеро лебедів». Балет поставили в Кам’янці за участю дітей О. І. Давидової.
У Кам’янці в 1872 році композитор написав Другу симфонію, у фіналі якої звучить українська жартівлива пісня «Журавель». Тут він працював над оперою «Опричник» (1870-1872).
Враження від українського літа 1874 року в Кам’янці лягли в основу Першого концерту для фортепіано з оркестром, головна тема якого пісня Марусі Чурай «Ой не ходи Грицю та й на вечорниці», а у фіналі композитор використав мелодію веснянки «Вийди, вийди, Іванку».
У Кам’янці композитор завершив Третю (1875) і Четверту (1878) симфонії, знаменитий цикл фортепіанних п’єс «Пори року» (1875-1876). «Коваль Вакула» (1875) перероблена на «Черевички» (1885). Балет «Лебедине озеро» (1877).
«Євген Онєгін» (1878), Літургія Св. Иоанна Златоуста (1878).
«Орлеанська діва» (1879).
Італійське капричіо та Урочиста увертюра «1812 рік» (1880).
У 1881 році, перебуваючи у Кам’янці з квітня по жовтень, композитор редагував твори Дмитра Бортнянського, розпочав роботу над оперою «Мазепа». «Спляча красуня» (1889).
Петро Ілліч ніжно ставився до кожного із семи дітей Давидових, балував, як міг. Та діти виростали, розліталися, у сестри прогресувала хвороба печінки. Єдиний порятунок – морфій. У 1891 р. Саня відмучилася. На балу померла її дочка Тетяна, молодою пішла Віра від туберкульозу. Боб-Володимир, якому Чайковський присвятив «Дитячий альбом» наклав на себе руки.
Лев Давидов, який звик жити великою родиною, не знаходив собі місця. Діти не повинні няньчитися зі старим, він не мусить зв’язувати їм руки. Вдівець одружується з племінницею покійної дружини.
Поки була жива сестра Саша, Петро Чайковський кожного року бував у сестри. Кам’янка стала його єдиним домом. «Їду додому», – казав Петро Ілліч. Востаннє Петро Ілліч приїхав до Кам’янки у січні 1893 року.
Залишити відповідь