UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Затуливітер

Затуливітер

Штаб-квартира слюсарів-сантехніків. Серед чоловіків із важким духом Роден міг би знайти не одну модель. Санько починає нудити, споглядаючи на мене:
– Що за день сьогодні? Понеділок, 29-е, останній день зими та недоколиханого місяця.
– Саню, ти це до чого ведеш?
– Ну, знаєш, Володимирівно, за що ми тебе поважаємо? Ми стали інакше пити: раніше просто бухали, а зараз – ідейно, націоналістично – за когось із українців, а сьогодні в Інтернеті голяк повний – випити ні за кого.
– Таак… Припливли. Я – ідейний натхненник професійного споживання гарячих напоїв! А що вам говорить прізвище Затуливітер?
– Як це що? Та це ж наш козак, надійна людина. Характерник: може і небо прихилити, і вітер затулити.
– Молодці! А про Володимира Затуливітра, поета, козака, який раз на чотири роки відзначав свій день народження, знаєте? На мене дивляться очі зразкових партизан: нічого не скажуть, бо не відають…
Володимир Іванович Затуливітер народився 1 березня 1944 р. в с. Яблучному на Сумщині. Тато – механізатор, мати – після пед. училища працювала в колгоспі. Дитя війни бачило каторжну працю батьків, знав, якщо домовитися з головою і викупити паспорт, можна вибитися в люди.
Повезло. З 20 років почав друкуватися. Закінчив Сумдерпед, служив у Радянській Армії, викладав у виші. Потім була журналістська, видавнича робота в Києві, одна кімната в столиці на Ризькій. Та Володимир Іванович Затуливітер відчував:
Міжзоряно, високо —
ні Дніпром, ні багаттям не спиниш!
пронизливо й тонко
гуси осінні крізь мене несуть
від родоньку вісті…
За життя вийшло вісім поетичних збірок Володимира Затуливітра.
І вирішив з 2001 р. оселитися у селі. Класична біла хата, долівка, образи в рушниках, тільки добротні дерев’яні речі: стіл, лава, полиці, «Кобзар», Біблія, перша збірка Павла Тичини «Сонячні кларнети», які я ніколи нікому не віддам».
Володимир мав собаку та кота.
Жив як класичний філософ – ставив собі запитання, сам шукав ґрунтовної відповіді, щоб бути остаточно переконаним. Затуливітер збирав мудрість народну, вивчав землю, говорив закінченими сентенціями. Наприклад: «Немає благороднішої віри, ніж віра в насінину. Саджаєш у луночку довгасту білу плюскітку – й ані в що не віриш. Аж воно сходить огірком! Балдьож!». ogirok
Або тоді, у 1993-му про сьогодні: «Маємо параліч влади. Наше президентство має приблизно таку ж саму силу, як і гетьманство за часів Розумовського. Віками в свідомість українців вбивали, що вони хуторяни, а росіянам — що ті становлять найвеличніший народ з найрозвинутішою літературою і мистецтвом. Хоча звідки взялася російська культура? Від експропріації української. За часiв Пушкіна еліта не знала рідної мови, розмовляла французькою. Така культура рихла, тому що вона не виплекана в собі, а позичена. Це все одно, що взяті в борг гроші: позичаєш чужі, а віддаєш свої. До речі, як і наша рабська покора. Чому на великодержавні амбіції ми не відповідаємо адекватно? Та через те, що росіяни постійно воювали, загарбували, а українці ходили за плугом на своїй землі. Діяли так не від браку хоробрості. Згадаймо військо Запорозьке: сильне, але не окупаційне, а боронительське. Не випадково ж владики Франції та Австрії запрошували на поміч козаків, а не московських генералів, хоча ті були професіоналами. Російські засоби масової інформації донині замовчують ті факти, що практично кожне село в Україні мало школу, а кожна жінка в ньому вміла читати. Нам є на що зіпертися в своїх устремліннях. На жаль, нинішня наша культура існує для окремих громадян, а не для мас. Настав час розширювати її ауру. Це наше прагнення зрозуміли шовіністичні ділки — от вони й чинять відчайдушний опір».
15 січня 2003 р. кілер виконав чорне замовлення – підпал. На долівці тіло поета із жахом у очах, поряд пес, кіт видряпався через димар. Ховали Володимира Затуливітра на Йордана на горі – Козацький шпиль, на сільському цвинтарі.
– Такого козака не гріх і пом’янути!

Лют 29, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Анатоль Костенко у пошуках правдиСправжній полковник
You Might Also Like
 
Є чим пишатися
 
12 січня 1907 р. народився Корольо́в Сергі́й Павлович

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago Видатні люди1,005
Недавні записи
  • Липучка
  • Василь Наріжний
  • Вічна загадка любові
  • Рідні бур’яни ( мишій, пирій)
  • Московський цар на колінах
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Київська консерваторія хоче залишити в назві ім'я Чайковського - Український інформаційний центр до Чайковський і Україна
  • Ганна Черкаська до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Людмила до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Ганна Черкаська до Юрій Шевельов
  • Ганна Черкаська до Кондова еліта
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.