9 січня 1679 р. у своїй резиденції в Димері на Київщині помер Остап (Євстафій) Гоголь, який тридцять років шаблі з рук не випускав і навіть булаву наказного гетьмана Правобережної України тримав.
Остап Гоголь народився у подільському селі під назвою Гоголі (Летичівського повіту, нині: село Віньковецького р-ну Хмельницької обл.), засноване православним шляхтичем із Волині Микитою Гоголем.
У 1648 р. О. Гоголь був ротмістром «панцерних» козаків у польському війську під командуванням С.Калиновського, яке дислокувалось в Умані. З початком бойових дій Остап Гоголь з відділом важкої кавалерії перейшов на бік Богдана Хмельницького, став наймолодшим полковником Могилівського полку на Поділлі. Штурмував Барську фортецю, бився під Збаражем, Зборовом і Берестечком, захищав рідну землю від польських, татарських і турецьких загарбників. За гетьмана Петра Дорошенка Остап Гоголь був наказним гетьманом.
На початку 1654 р. Б. Хмельницький призначив Остапа керувати Подільським (Могилівським, Подністрянським) полком.
Відомо, що в 1661 р. Остап Гоголь всією родиною був у Львові. Остап і дружина Ірина привезли синів Прокопа та Іллю здобувати освіту у Львівському університеті. Разом із ними була дочка Настасія. У 1674 р. Прокіп одружився з полькою. Син Остапа Гоголя Мартин загинув 1671 р. під Могилевом.
Перед смертю важкохворий наказний гетьман Остап Гоголь подарував Межигірському монастирю під Києвом цінне Євангеліє, видане в 1644 р. у Львові. Євангеліє разом із запорожцями в 1793 р. опинилося на Кубані і заховане нині в архіві Краснодарського краю. Похований Остап (Євстафій) Гоголь, пращур письменників Леоніда Глібова, Миколи Гоголя та Юрія Яновського, у Києво-Межигірському монастирі. За переказами, в Межигірському монастирі знайшли спочинок Семен Палій, Самусь, шляхтянка Немировичова та Юрій Лясота.
Остап Гоголь поклав початок знатному українському роду. Після смерті Остапа його сини, Федір та Іван, закінчили Києво-Могилянську колегію, переїхали на Полтавщину, стали священиками. Продовжувачем козацько-старшинського, дворянського роду Гоголів був онук Остапа – Іван Прокопович. Він писав себе по-різному: як Іван (Ян) і як Іван Якович. Ян – Іван змінив своє прізвище на Гоголь-Яновський (зміна священиком прізвища була тоді традицією), оселився у селі Кононівка Лубенського повіту. Його син Дем’ян теж був священиком у церкві села. Опанас Дем’янович (1738-1798), був писарем Миргородського козацького полку, почав домагатися відновлення прав дворянина. У 1788 році його визнали спадковим дворянином із 1674 року — на основі поданої грамоти Остапа Гоголя. З того часу мав подвійне прізвище — Гоголь-Яновський. Його дружина, бабуся Миколи Гоголя, – нащадок гетьмана Якова Лизогуба.
Його ж син, особистість вже широко відома, Василь Опанасович (1777-1825) – письменник, байкар, актор, засновник театру у маєтку родича та друга Д. Трощинського в с. Кибинці нині Миргородського району Полтавської області. Василь Панасович сам писав для трупи п’єси, в яких грав.
Донька Семена Палія Марія (від другого шлюбу) стала дружиною полковника А. Танського. Через рід Танських нащадком С. Палія (Гурка) був письменник Микола Гоголь. 
Колезький асесор, службовець малоросійського поштамту Василь Панасович 1 квітня 1809 став батьком письменника Миколи Васильовича Гоголя. Того, хто вирішив зробити кар’єру в імперській столиці та писати державною (із його листів до матері — «іноземною») мовою. Він скоротив своє прізвище до родового — Гоголь і уславив його.
8 січня 1874 року на Полтавщині народився дворянин Микола Львович Гоголь-Яновський. Нащадок великого письменника здобував освіту у Полтавському кадетському корпусі (1892), Михайлівському артилерійському училищі (1895) та офіцерській артилерійській школі.
Військова кар’єра складалася досить успішно та традиційно: за період служби з 1892 до 1913 рр. пройшов шлях від підпоручика, штабс-капітана, капітана, до полковника-командира батареї. Був нагороджений орденом Св. Станіслава 3 ступеня та Св. Анни 3 ступеня, Георгієвський кавалер.
Був уповноваженим із українізації 2-го Гвардійського корпусу.
16 жовтня 1918 року гетьманським універсалом відновлено козацтво: отаманом Ново-запорізького кошу став полковник Гоголь-Яновський, потім кошовий отаман Українського Козацтва на Херсонщині, інспектор артилерії Армії УНР, генерал-хорунжий Армії УНР.
Після листопадового повстання 1918 р. в Україні і відновлення УНР на сторону нового уряду перейшов майже весь запорізький корпус. М.Гоголь-Яновський опинився серед них. У 1919-1921 рр. в армії УНР (генерал-хорунжий). Перебував у таборах інтернованих у Польщі.
У 1923 р. повернувся у Харків.
Залишити відповідь