UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Ах, Аполлон

Ах, Аполлон


Перший дослідник козацького степу Аполлон Скальковський не став довгожителем, бо помер 10.01. 1898, не доживши 3-х днів до дня народження.
Аполлон Скальковський (13.01.1808 – 10.01. 1898) – народився в м. Житомирі в сім’ї дрібномаєтного поміщика. Дворянська родина дала синові домашнє виховання, потім час «у монастирській тиші школи Литовського округу». Після гімназії юнак подався у світи: спочатку студіював медицину у Віленському університеті, через два роки був юридичний факультет Московського університету.
Студентом відвідував салон княгині З. Волконської, був у дружніх відносинах із польським поетом Адамом Міцкевичем, який тоді жив у Москві.
У двадцять років А. Скальковський отримав ступінь кандидата права та приїхав на службу до Одеси. За однією з версій, краєзнавча діяльність науковця розпочалася з того, що скромний канцелярист при Новоросійському генерал-губернаторові А. Скальковський 1834 р. подав графу Михайлу Воронцову «Записку», що починалася афористичною фразою: «Новоросійські степи ще досі не мали свого історика». Автор «Записки» передбачав, що саме в його непоказній особі історична наука й знайде свого найкращого хроніста.
Генерал-губернатор Михайло Воронцов підтримав ініціативу канцеляриста. Працездатність і наполегливість Скальковського помножені на інтуїцію, удачу й аналітичний талант згодом цілком підтвердили, здавалося б, завищену самооцінку. Аполлон Олександрович обстежив усі південні архіви. У 1833 і 1839 рр. виявив у Сімферополі «все, що можливо про перші роки російського панування в Тавриді».
У 1835 р. А. О. Скальковський виїхав з Одеси. Його шлях пролягав через міста і фортеці, збудовані в процесі руху російської держави до чорноморсько-азовського узбережжя, через давні козацькі зимівники, через запорозькі села Романкове і Сухачівка, через Катеринослав, Новомосковськ, Павлоград. Дослідник оглядав Дніпрові пороги, Січ, Хортицю, невелику верф в урочищі Кічкас. У катеринославських губернських архівах він знайшов документи Новоросійської й Азовської губерній, Катеринославського намісництва, другої Новоросійської, а з 1802 р. – Катеринославської губернії. Там же він знайшов архіви генерал-губернаторських канцелярій. Скрізь – від Новоархангельська до Криму – він відшукував документи до історії Південної України, збирав пісні і перекази про запорозьке козацтво, купував у приватних осіб цінні документи до історії Запорозької Січі.
Друга археографічна експедиція А. Скальковського у 1839 р. була успішною через те, що в Катеринославі він знайшов залишки Архіву Коша Нової Запорозької Січі з документами за 1730–1775 рр.
Поступово в наукових заняттях Аполлона Скальковського домінуюче місце зайняла історія Запорозької Січі. Вже у 1841 р. на основі вивчення залишків Архіву Коша Нової Запорозької Січі та інших джерел він опублікував книгу «История Новой Сечи, или последнего Коша Запорожского». Здобутками невтомного й оригінального дослідника Півдня України захоплювалися чимало сучасників, які називали його «Геродотом Новоросійського краю». А. Скальковський є автором 276 наукових праць, історичних романів («Кагальничанка», «Хрустальная балка», «Братья Искупители», «Мамай»).
19.12. 1856 р. був обраний членом-кореспондентом Петербурзької АН.
Останню наукову поїздку Південною Україною А. Скальковський здійснив, коли йому було вже 78 років.
Любили одесити погомоніти «за сімейне життя» Аполлона Скальковського. Адже немало романтики, авантюризму було в коханні 15-річної інститутки Софії Живкович та 32-річного Аполлона. А потім поживу для язиків давали неординарні діточки Скальковських, а їх було більше десятка.
А.О. Скальковський, прослуживши в Новоросії 70 років, був живим архівом для всіх, кому потрібні були в Одесі якісь довідки щодо місцевої історії та статистики. Втім Дмитро Яворницький дуже недолюблював одесита – не зійшлися характерами. Яворницький був скупеньким, старався випросити матеріали, пам’ятки, а Скальковський чесно купував потрібне, тому не любив, коли його використовували «на шару». Він не дозволив Яворницькому безкоштовно працювати з архівом.
Помер А. О. Скальковський на 90-му році, не доживши 3-х днів до дня народження.
У Петербурзі й Одесі зберігся архів Скальковського, досі не опублікований щоденник, розпочатий ще за студентських років, писаний спершу польською, а пізніше російською мовою.

Січ 10, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Гоголь - не тільки красивий птахСин Аполлона
You Might Also Like
 
Ніхто вас не звав
 
Мав Айвазовський дев’ять онуків

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image7 years ago Видатні люди568
Недавні записи
  • Земна зірка. Айстра
  • «По мощах єлей!»
  • Владислав І – нащадок Ярослава Мудрого
  • Отак-то, малята…
  • Паславський Марко
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу
  • Зіновій Косоноцький до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.