Михайло Рагоза (Рогоза) походив з дрібної шляхти гербу Шренява родом з Волині. Ймовірно навчався в єзуїтській Колегії у Вільно. У 1576 р перебував на посаді писаря віленського воєводи князя Богуша Корецького; вступив до Вознесенського монастиря у Мінську, за три роки став архімандритом (отримав титул настоятеля великого головного монастиря ‒ архимандрії), як зразковий чернець. Приятелював із новгородським воєводою Теодором Скумином-Тишкевичем, київським воєводою князем Костянтином Василем Острозьким (він і доручив Михайла Рогозу як кандидата на київського митрополита перед патріярхом Єремією ІІ). 10 серпня 1582 р. вдова слуцького князя Ю. Олельковича Катерина віддала йому монастир Святої Трійці у Слуцьку. 20 травня 1589 р. Михайло одержав третій монастир — Слуцький Мороцький (у Морочі) на Поліссі.
У 1588 р. з митрополичого престолу усунено Онисифора Дівочку і 27 липня, король Сигізмунд ІІІ Ваза іменував Михайла Рогозу на митрополита київського.
1 серпня 1589 р. в Успенському соборі Вільнюса царгородський патріарх Єремія ІІ без ентузіазму висвятив 49-річного М. Рогозу на митрополита Київського, Галицького та всієї Русі. Чому зробив це нерадо? Причина: Гроші? Точніше відсутність їх!
За висвячення Михайла Рогози на митрополита, патріарх Єремія ІІ зажадав винагороду близько 10 тисяч злотих. 1590 р до Русі прибув грек Діонізій, який вимагав, начебто від імені Єремії, виплати 15 тисяч аспрів за єпископське свячення.
Такої великої суми Київська митрополія не могла назбирати. Фінансова скрута призвела до занепаду, от чому резиденцію митрополитів із Києва було перенесено до Литви.
Скликав митрополит єпископів на нараду до Берестя (1590). На Синоді обговорили питання про винагороду царгородському патріарху, ‒ вирішили її не платити; розв’язали питання про розірвання зв’язків з Царгородом (Константинополем); установлення зв’язку з Римом.
У вересні 1595 р. до Риму у справах Унії поїхали єпископи-делегати ‒ Іпатій Потій і Кирило Терлецький. Вони повернулись назад і привезли листа для митрополита від Папи Римського, в якому Папа Климентій VІІІ надавав право М. Рогозі іменувати та висвячувати єпископів без згоди Римського Престолу і затверджував грецький обряд, якщо в ньому нема суперечень католицькій вірі. Також митрополит повинен був скликати Синод і на ньому урочисто проголосити про з’єднання з Римом.
М. Рогоза скликав у Бересті собор, який відбувся 6‒10 жовтня 1596 р. Після підписання Берестейської унії митрополит Михайло Рогоза прожив ще 3 роки. Це були важкі роки, коли саме життя митрополита було під загрозою.
Під час візитів митрополита братства у Вільні, Львові, Крехові виказували численні невдоволення нез’єднаних. У Слуцьку, коли митрополит переходив площу юрба противників Унії накинулась на нього з камінням. Його могли забити до смерті, аби не захист уніатів.
Києво-Печерська Лавра була підпорядкована митрополиту, але після підписання Берестейської унії архімандрит Лаври ‒ Никифор Тур ‒ великий противник Унії не признавав унійного митрополита і навіть забрав митрополичі добра на території Київщини. Михайло Рогоза звернувся до суду та зумів повернути митрополичі коштовності, Києво-Печерську Лавру.
Влітку 1599 року (18 липня/15 серпня) у Новгород-Литовському помер Михайло Рогоза. Його наступником став Іпатій Потій.
Фотокопія з книги Олег Чупа.
