УПА – єдина в світі бездержавна армія, яка воювала одразу проти двох окупантів німецьких і радянських. Іван Гончарук – останній вояк УПА, страчений радянським режимом.
Іван Савич Гончарук народився 22 червня 1925 р у с. Грудки, Каширський повіт, Поліське воєводство, Польська республіка. Звичайна роботяща сільська родина: четверо дітей; 4 гектари землі, корови, свині, кури. Батько помер, коли Іванові виповнилось три роки — все впало на руки матері, Марії Федорівни (в дівоцтві — Прус). Ходив Івась до польської шестирічної школи в Грудках. Чотирнадцятирічним вступив на курси слюсарів при залізничному депі в Ковелі, але кинув, бо треба було допомагати матері з господарством, бо порозліталися діти: сестра Домна та брат Яків — одружилися; брата Ієва, призвали до Червоної армії.
Коли повернулися «визволителі», Іван пішов до УПА, де воював брат Яків. Пройшов двотижневий вишкіл УПА, отримав позивний “Лісовий”. У 1945 р. загинув Яків. У грудні 1945-го Гончарука схопили, засудили до страти. Пізніше вирок замінили на 20 років каторги та 5 років позбавлення цивільних прав. Відбував покарання на Колимі. 1956 року за його заявою суд переглянув справу. Гончарука відпустили без права повернення в Україну. В Магадані Іван познайомився з українкою із Сумщини, одружився, народилося їм двійко дітей. 1975-го вони повернулися в Україну, оселилися на Харківщині, за допомогою батьків дружини придбали будинок у селищі Комсомольське. Іван був пенсіонером.
У жовтні 1986 року управління КДБ Волинської області розпочало додаткове розслідування щодо Івана Гончарука. Відкритий судовий процес відбувся в місті Камінь-Каширський і тривав від 12 до 16 жовтня 1987 року. Розслідування завершили 17 вересня 1987 року. Івана звинуватили у тому, що він “перейшов на сторону ворога, добровільно вступивши в банду УПА організації українських націоналістів (ОУН), яка спільно з фашистами вела збройну боротьбу проти радянської держави за відділення від Радянського Союзу Української РСР і встановлення на її території буржуазного ладу”. До Івана застосували статті КК УРСР, які передбачали покарання нацистських злочинців без строку давності.
19 жовтня 1987 року в Луцьку суддя Борис Плахтій, народні засідателі Б.Панчук та Г.Артеменко підписали смертний вирок.
Постанову Президії Верховної Ради Української РСР від 19 квітня 1988 року, з текстом «Відхилити клопотання про помилування І.Гончарука», у Києві підписала голова Президії Верховної ради УРСР Валентина Шевченко.
29 червня 1989 року майно родини Гончаруків заарештували: описали будинок площею 77,7 кв. м, заарештували грошові вклади.
12 липня 1989 р у Києві відбулася остання в СРСР страта українського воїна УПА та члена ОУН, розстріл 64-річного Івана Савича Гончарука. Місце поховання невідоме. Рішенням Національної комісії з реабілітації від 29 квітня 2021 року Івана Гончарука посмертно реабілітували.
У 2021 році в Луцьку суддя Борис Плахтій через суд домігся підвищення пенсії до 202 тис. грн на місяць.
Фото: istpravda.com.ua
Інформація з відкритих джерел.
