Народився Йосиф (світське ім’я невідоме) Нелюбович – Тукальський православний шляхтич у Пінському повіті (дата невідома). Ченцем Йосиф став у молодому віці. Прийняв постриг у Ліщинському монастиреві, з 1654 р. став архимандритом. Йосиф Нелюбович-Тукальський був настоятелем Віленського Свято-Духівського монастиря з 1657 до 1661 рр. У листопаді 1663 р. у Корсуні єпископа Йосифа Нелюбовича-Тукальського обрали на Київського митрополита. Його резиденцією був Свято-Успенський монастир у Каневі.
Митрополит відстоював незалежність Української Церкви від Москви та її канонічне підпорядкування Константинопольському патріарху. По суті, Йосиф Нелюбович-Тукальський був останнім митрополитом Київським, який прийняв затвердження від Константинопольського патріарха. Виступав проти втручання польського уряду в українські церковні справи, за що у червні 1664 року був ув’язнений у Марієнбурзькій фортеці в Пруссії та карався там два роки.
Митрополит Йосиф Нелюбович-Тукальський став найближчим дорадником гетьмана Петра Дорошенка, мав на нього вплив. Він засідав у козацькій старшині, провадив дипломатичне листування з впливовими політичними особами. Історик Дмитро Дорошенко (нащадок двох гетьманів) писав: “Та найвидатнішим співробітником чигиринського гетьмана був митрополит Йосиф Нелюбович-Тукальський, його “щирий друг і порадник”. Тукальський стояв за державну самостійність України, територію котрої він, так само як і Дорошенко, розумів у широких етнографічних межах, додаючи до не ї ще й землі білоруські”
У Чигирині були чутки, що коли митрополит хворів (він втратив зір, потім у нього відняло ноги), то гетьман приходив до нього на пораду. 26 липня (5 серпня) 1675 р. митрополита Йосифа Нелюбовича-Тукальського не стало. Похований у Троїцькому монастирі м. Чигирин; перепохований у Спасо-Преображенському соборі Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря (1678). Після того як Мгарський монастир відвідав цар Петро І, з його наказу нетлінні мощі митрополита Йосифа було опущено в склеп, закладено цеглою (замуровано), тільки надпис на стіні свідчив про місце останнього спочинку митрополита-мученика. Весь архів спочилого митрополита з проповідями було передано до Києво-Печерської лаври.
Головне зображення: Чигирин. Пам’ятник Йосифу Нелюбовичу-Тукальському. Автор Михайло Рибак
