Народився Василь Федорович Федоров у 1802 р (точна дата невідома) у Петербурзі. Дитинство пройшло у Імператорському Санкт-Петербурзькому виховному будинку. Вищу освіту здобував з 1823 р. на фізико-математичному відділенні філософського факультету Дерптського (тепер Тартуський, Естонія) університету. У 1825—1831 рр. студент Федоров працював помічником директора (В.Я. Струве) Дерптської обсерваторії. Закінчив виш 1827 р. із золотою медаллю та ступенем кандидата філософії.
У 1829 брав участь в експедиції професора І. П. Паррота на гору Арарат для визначення висот її вершин і точного географічного положення. Першим подолав вершину гори Великий Арарат.
У 1832 р відбув у відрядження на 3 роки в Сибір для визначення географічних координат точок між 50 і 60 градусами широти. Визначив широту 79 і довготу 42 пунктів від Єкатеринбурга до Красноярська і Єнісейська.
У 1837 р. призначений виконуючим обов’язки професора астрономії на вакантну кафедру університету Св. Володимира, завідувач кафедри астрономії. В університеті В. Ф. Федоров викладав усі розділи астрономії та геодезію.
У 1838 р. захистив дисертацію “О точном определении географического положения пунктов, видимых из значительной дали” здобув (1839) ступінь доктора математичних наук і затверджений ординарним професором астрономії. Нагороджений орденом Св. Володимира IV ступеня (1838).
Упродовж 1840–1842 рр. – декан фізико-математичного відділення філософського факультету, у 1841–1843 рр. – проректор, а з березня 1843 р. по травень 1847 р. – ректор університету Св. Володимира.
Організатор і перший директор (1847—1855) астрономічної обсерваторії у Києві, особисто керував практичними заняттями в обсерваторії. 
Одразу після прибуття до Києва, у квітні 1838 р., він подав Раді університету доповідну записку “О потребностях астрономической обсерватории”, де зазначив місце розташування майбутньої будівлі та кількість необхідного обладнання. І того ж часу відкрили тимчасову обсерваторію та астрономічний кабінет, які знаходились у приватних будинках на Печерську, В. Ф. Федоров забезпечив придбаним у Німеччині інструментарієм і великою бібліотекою. У 1842 та 1851 роках спостерігав повні затемнення Сонця. У 1845 році визначив координати Київського меридіану.
Майже у центрі Києва, на вулиці Обсерваторній за проектом Вікентія Беретті (батька) архітектором Олександром Беретті-сином упродовж 1842-1845 рр проводилося зведення унікального об’єкту – обсерваторію Київського університету. Консультації з організації й обладнання обсерваторії надавав В. Я. Струве.
Обсерваторію відкрито у 1845 році, із того часу зберігся головний будинок – Палац Науки. До будівлі прибудовано спостережний павільйон, який лежить на Київському меридіані – координати якого визначив перший директор обсерваторії Василь Федоров у 1845 році. Сьогодні цей об’єкт Попереднього Списку ЮНЕСКО (кандидат на вступ).
Перебуваючи на посаді ректора, В.Ф. Федоров ініціював створення при кожному кабінеті університету фахових бібліотек, сприяв становленню хімічної лабораторії, відвів їй (1843) п’ять кімнат на першому поверсі головного корпусу. 1843 року засновано Тимчасову комісію для розгляду давніх актів при канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора, у якій, за сприяння ректора, активно працювали викладачі університету. Мав чин статського радника (з 1845). Нагороджений орденами Св. Станіслава II ступеня (1845), Св. Анни II ступеня (1851) та удостоєний відзнаки за бездоганну службу за 20 років (1853).
24 березня 1855 р у Києві після тяжкої хвороби помер 53-річний Василь Федорович Федоров, український астроном.
