20 червня 1793 р. у Сурохові біля Ярослава народився австрійський граф Олександр Фредро гербу Боньча. Батько Олександра – Яцек Фредро гербу Боньча (1770–1828) – був дідичем різних маєтностей, зокрема й Бенькової Вишні біля Рудок, займався політичними справами, 1817 року обіймав посаду віце-маршалка Галицького станового сейму. А 1822-го цісар Франц І надав Яцеку Фредру та його родині графський титул.
Мати Олександра – Маріанна з родини Дембінських гербу Равіч.
Андрій Максиміліан Фредро (1620–1679), був львівським каштеляном, подільським воєводою, маршалком одного зі сеймів Речі Посполитої (1652), фундатором Кальварії Пацлавської – відомого місця прощ у Галичині. Був автором збірок афоризмів, трактатів на політичні, військові, моральні й економічні теми.
Родина була багатою, дозволяла собі придбання маєтків, один із яких був Бенькова Вишня біля Рудок. Син отримав домашню освіту, ніколи не навчався в жодному з навчальних закладів. У 1806 р. під час пожежі маєтку трагічно загинула Маріанна, мати Олександра.
Коли у 1809-му Львів зайняло польське військо князя Юзефа Понятовського, Яцек Фредро став членом Центрального військового тимчасового уряду Обох Ґаліцій. 16-річний Олександр Фредро пішов на війну. Щоб потрапити до війська Варшавського князівства, стати підпоручником довелося відредагувати рік народження, стати вісімнадцятирічним. 1812 року Олександер Фредро разом із військом Наполеона йшов на Москву, отримав Золотий Хрест Virtuti Militari за участь у поході Наполеона на Москву. Брав участь у Бородінській битви; відходив із імператором назад. Під час відступу з Росії був поранений, перехворів на тиф, потрапив до полону, з якого втік і перебрався до Львова. Наздогнав армію Наполеона, служив у його штабі ад’ютантом. У 1813-му взяв участь у «Битві націй» під Липськом (Ляйпціґом), у 1814-му Фредра відзначили Хрестом Почесного Легіону.
Далі шляхи Фредра та Наполеона розійшлися: «Ми виїхали разом із різних побудок (міркувань) – Наполеон на Ельбу, а я собі до Рудок». Після зречення Наполеона Фредро пішов у відставку в 1815 году, замешкав у маєтку батька в Беньковій Вишні. Займався господаркою, облаштував маєток, збудував новий палац. Захопився літературою, театром, подружився з директором, актором і режисером польського театру у Львові Яном Непомуценом Камінським. У 1817 р. написав комедію «Поспішна інтриґа», яку поставила у Львові трупа Яна Непомуцена Камінського. Згодом почав писати вистави не тільки для цього театру, а й персонально для його акторів.
У тому ж 1817 р. 24-річний Фредро познайомився з 19-річною графинею Софією Яблоновською (донька Юзефа, внучка Роха Міхала Яблоновського). 
П’ятнадцятирічною Софію віддали заміж за 35-річного австрійського графа Станіслава Скарбека. Він був меценатом, театралом, засновником нинішнього театру ім. Заньковецької. Граф Скарбек обожнював ризик, авантюри: інколи раптово збагачувався, частіше – втрачав. Словом, Софія та Станіслав були різними людьми, вони погодилися жити нарізно. Після знайомства з Софією Фредро писав другові: «Ти також, напевно, відчував і переживав той вогонь, який, при всіх його прикрощах, вважаю щастям. Ти кохав і знаєш, як нас змінює пристрасть… Почуття опанувало мною так раптово… Я не знаю ліку. Книжки, вірші — усе закидаю, усього мене охопило кохання». Закоханий Фредро у 1817 році написав еротичну поему «Мистецтво кохання» (Sztuka оbłapiania). Фредро писав: «подібні твори завжди є і будуть потрібними для молоді обох статей».
Софія розпочала процес розлучення, що тривав 11 років. У 1828 році Софія Яблоновська й Олександр Фредро взяли шлюб. Після смерті батька, Олександр успадкував батьківський маєток, молоді оселилися в Беньковій Вишні. У Олександра та Софії було двоє дітей: Ян-Олександр, котрий, як і батько, писав п’єси для театру. Дочка, Софія Людвіка Цецилія Констанція (1837–1904), авторка «Спогадів про минулі роки» («Wspomnień z lat ubiegłych»). У 1861 році Софія вийшла заміж за графа Яна Кантія Реміґіана Шептицького. Від цього шлюбу народився Роман Шептицький, майбутній митрополит Андрей.
Варто зазначити, що ексчоловік Софії не був ревнивцем. Скарбек підтримував стосунки з родиною жінки, свою екстещу продовжував називати матір’ю. Першою польською виставою на сцені його театру була п’єса Фредра «Шлюби панянські».
Фредро писав: «Маю добру жінку, маю малого хлопця, маю книжки, спокійний домик – одним словом, був би я щасливим, якби не був поляком». У 1829 році Фредро вступив до Товариства друзів науки. Після повстання 1831 року був делегатом у галицькому крайовому сеймі. 1839 року разом із Лєоном Людвіком Сапеґою запропонував спорудити залізницю Бохня — Львів — Бережани.
Здавалося б людина легкого характеру: автор комедій із життя провінції, байок, афоризмів, анекдотів, в дійсності дуже вразливий. Після критики творів Фредро Северином Гощинським і Лешеком Дунін-Борковським, Олександр Фредро майже не виїздив із рідного маєтку, упродовж 18 років писав у шухляду, вів щоденник «З п’ятого на десяте» («Trzy po trzy»). У 1846 році після 18 років життя на селі подружжя Фредрів оселилося у Львові, на «Хорунщизні». Під час «Весни народів» (1848) був членом польської Центральної національної ради; головою окружного відділу цієї ради в Рудках. За виступи проти Австрії його звинуватили в державній зраді. Коли слідство припинили, родина виїхала в Париж (1850-1855). Його син Ян-Олександер Фредро брав участь у угорській революції 1848—1849 рр., після її придушення переховувався у Франції. Нарешті родина повернулася до Львова. З 1861 року Олександр Фредро був послом Галицького крайового сейму, клопотав про побудову в Галичині першої залізниці, організував Земське Кредитове Товариство та Галицьку Ощадну Касу.
У 1870 році вийшла збірка його афоризмів «Записки старого. Теж з п’ятого на десяте» («Zapiski starucha. Też trzy po trzy»). Ще за життя автора фрази його творів стали крилатими. Байки Фредро в Польщі ввійшли до програми дитячого читання. З 1873 р. Фредро був членом Академії знань.
В останні роки Олександр Фредро багато хворів, час проводив або у вузькому родинному колі, або на самоті. Мешкав у Львові у невеликому маєтку при вулиці, названій у його честь.
15 липня, 1876 року у Львові помер Олександр Фредро, почесний громадянин Львова, проте заповів себе поховати у родинній крипті костелу Успіння Діви Марії в рідних серцю Рудках (тепер Самбірський район, Львівська область).
Залишити відповідь