3 (15) квітня 1849 р. у м. Петербург народився хлопчик Ваня з таким істинно російським прізвищем – Шмальгаузен. Його батько – багатий дворянин Федір Шмальгаузен служив у бібліотеці імператорської Академії наук. Свого сина – гімназиста він брав із собою на службу, де майбутній дослідник рився в книжках, вишукував найцікавіше. Зрештою дитя бібліотеки визначилося, віддав перевагу природничій літературі. Певно тому він обрав навчання на природничому відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету, захопився морфологією та систематикою рослин. Його перший науковий керівник Андрій Бекетов згадував: «… знання мов, швидко набуте уміння поводитися з мікроскопом під керівництвом А.С. Фамінцина, прекрасний талант до малювання дали можливість юному Шмальгаузену вже з другого року університетського курсу зайнятися ембріологічним дослідженням, за яке він одержав у 1870 р. Золоту медаль». У 1874 р. випускник захистив магістерську дисертацію і виїхав за кордон на дворічне удосконалення знань зі свого предмету. У закордонному відрядженні Шмальгаузену випала можливість навчатися і працювати у провідних університетах Страсбурга, Цюриха, Відня, Праги, Мюнхена, Берліна, познайомитися з відомими ученими-педагогами А. де Барі, В. Шімпером, І. Гейєром. Після повернення Іван Федорович почав опрацьовувати зібраний науковий матеріал, відвідувати засідання та брати активну участь у діяльності Петербурзького товариства природодослідників, отримав дозвіл і почав викладати в Петербурзькому університеті. Навесні 1877 р. захистив докторську дисертацію на тему «Исследования над развитием млечных вместилищ растений», офіційними опонентами було запрошено професорів Бекетова і Фамінцина. ім’я 27-річного І.Ф. Шмальгаузена відомим у ботанічних колах, його сучасники відзначали, що молодий талановитий вчений вирізняється новаторським науковим мисленням, пізнавальною активністю, різнобічною діяльністю. Подальше життя Івана Федоровича Шмальгаузена пов’язане з Києвом, з Україною: екстраординарний професор (1878 р.), ординарний професор Київського університету (1886 р.), директор університетського ботанічного саду (1879 – 1894), професор кафедри морфології та систематики рослин Університету Св. Володимира, провідний фахівець з палеоботаніки, анатомії та фізіології рослин. Учитель видатного ботаніка Володимира Липського. 
У 1884 р. в Києві народився син Івана Федоровича Шмальгаузена, теж Іван, відомий світові зоолог. Іван Іванович Шмальгаузен став першим директором Інституту Зоології AH CРCP. З 1981 р. Інститут зоології НАН України носить ім’я І. І. Шмальгаузена. 
У 1885 р. Іван Федорович видав унікальну працю «Флора Юго-Западной России» з докладним описом 1721 виду рослин, чого на той час не мав жоден регіон Російської імперії.
19 квітня 1894 р. у Києві помер 45-річний ботанік Іван Шмальгаузен. Похований на Байковому цвинтарі.
Після передчасної смерті Івана Федоровича вийшов з друку двотомник Шмальгаузена «Флора средней и южной России, Крыма и Северного Кавказа», який понад півстоліття залишався найавторитетнішим виданням спочатку для російських, а згодом радянських ботаніків.
Залишити відповідь