Народився нащадок запорозьких козаків, дворянин Яків Андрієвич у березні 1801 року в селі Ярешках Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер Баришівського району Київської області). Навчався у 2-му кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі в 1812—1819 роках. З 1819 служив прапорщиком 8-ї артилерійської бригади на Волині. Згодом працював у креслярській канцелярії в Києві (нині вул. Івана Мазепи, Арсенал). Влітку 1825 вступив до Товариства об’єднаних слов’ян.
5 і 7 вересня на квартирі підпоручика 8-ї артбригади Я. Андрієвича у с. Млинищах члени Товариства провели другі й треті збори.
У кінці 1825 року виїхав на Волинь, щоб розпочати повстання військових частин. 14 січня 1826 року Андрієвич був арештований. До суду 25-річного Андрієвича утримували разом з іншими офіцерами та солдатами Чернігівського полку в Косому капонірі Київської фортеці. Під час слідства не назвав жодного з своїх товаришів. Я. Андрієвича було засуджено до страти, потім замінено двадцятирічною каторгою, яку він відбував у в’язниці Петрівського заводу у Верхньоудінську (Улан-Уде, Бурятія). Після закінчення терміну за указом від 10 серпня 1839 року направлений на поселення в місто Верхньоудинськ (Улан-Уде, Бурятія).
Я.М. Андрієвич помер 18 (20) квітня 1840 року від цинги: «В метрической книге В-Удинской Спасской церкви на 1840-й год, в 3 части об умерших под No38 значится: «Апреля 20 умер от болезни цынготной, а 22 того же апреля похоронен на кладбище при Вознесенской кладбищенской церкви государственный преступник Яков Максимович Андреевич, 42 лет. Обряд отпевания и погребения совершал священник Михаил Попов с дьячком Петром Рещиковым».
Цвинтар зруйновано 1949 року. Могила не збереглася.
Роботи художника-аматора Якова Максимовича знаходяться в Читинському музеї (Росія); для Читинської Михайло-Архангельської церкви Андрієвич написав ікону Спасителя, який несе хрест.
Головне зображення: Худ. Я. Андрієвич. Автопортрет. З фондів Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця»
