– Уот какіє сімпатічниє бивают слава, – розпочинає Софочка, – слушаю в ефірє Глоба. Нешто глобальноє, вілічіствєннає звучит!!!
– Ой, сусідонько, якби ж то правдонька щербата не була. Воно ж не зовсім так.
– Паазвольті, я ошибаюсь, что ли?
– Це слово є українській мові, правда, наголошений другий склад: глобА. Глоба – зігнуте від природи дерево. Прізвище отримували діти, народжені горбунами. У російській мові теж глобА, а значення трохи відмінне: «поперечная балка, жердь, длинный шест», звідси «оглобли».
– Значіт нічіво глобальнава? – розчарувала я Софочку.
Залишити відповідь