15 березня 1800 р. у с. Белзець (нині — Гончарівка; село Золочівського р-ну) на Львівщині народився Федір (Теодор) Яхимович. Батько – греко-католицький священик о. Андрій; мати – Ксеня Яхимович з дому Домбровецька. Не відомо від якого Якима чи Юхима вівся родовід. Двоюрідним братом Теодора був перемишльський єпископ, а з 1860 р. митрополит Григорій Яхимович.
Після смерті батьків 19-річний Федір пішки дійшов зі Львова до Відня, де його брат вивчав медицину. За прикладом брата Федір Яхимович також почав студіювати медицину, але згодом вирішив займатися малярством. З 1825 р. учився цьому у Віденській академії мистецтв, після закінчення якої займався в основному театральним малярством. Охоче слухав лекції з історичного живопису професора Йоганна Баптиста фон Лямпі (старшого).
Упродовж 1827-1836 рр. Яхимович був декоратором у Карльс-Театрі, у 1836—1851 рр. — сценографом у Театрі в Йозефштадті, а у 1851—1871 рр. був художником-декоратором Віденської цісарської опери. У Відні український митець здобув славу першокласного сценографа (оформлення до вистави «Чародійний серпанок»). Його оформлення сцен використовувалися до знищення будинку опери за Другої світової війни (1945 р.), а декорації до «Трубадура» і донині.
27-річним Яхимович одружився з Іванною Бернт, донькою знаного у Відні судового лікаря Йоганна Йозефа Бернта. 
Одинадцять дітей знайшлося у молодих, п’ятеро померло в ранньому віці. Батько намагався гідно утримувати сім’ю, тому митець працював, виконував на замовлення портрети («Інвалід», 1841), пейзажі («Морська буря», 1845; «Собор св. Стефана»), мініатюри на слоновій кістці.
Працював Яхимович над полотнами на релігійні теми («Великодушність Давида», «Геройство Давида» (1841), «Христос у гостях у Марії і Марти» «Марія і Магдалена» (1842), «Середина церкви Шярів у Відні», «Хрищення Христа в Йордані» (1849, до кінця війни в єпископській палаті в Перемишлі), «Середина церкви св. Стефана у Відні» (1860), «Середина Марійського костьолу в Кракові» (1881). Виконав майстер великий запрестольний образ у церкві в Гумпендорфі, створив іконостас на дереві з 75 ікон для грецького монастиря в горах Лівану.
Тихий, скромний художник інколи дозволяв собі відпочинок: сидів у бібліотеці, у галереї академії; для душі писав пейзажі улюблених місць, автопортрети, портрети дружини, синів; по пам’яті відтворював обличчя тата, матінки; грав на гітарі. Любив Т. Яхимович мандрувати, але рідко собі дозволяв таку розкіш: у 1850 р. відвідав Францію, у 1879 р. єдиний раз приїхав на батьківщину, гостював у свого брата Івана у с. Ярошенка (нині Жмеринського р-ну Вінницької обл.).
Немолодий самотній удівець переїхав у дім доньки Розини Йордан, на вул. Беатрікс (Beatrixgasse), 22. Там жив у окремій кімнаті, де продовжував малювати. Сьогодні нащадки маестро в Австрії зберігають його спадщину.
14 квітня 1889 р. у м. Відень на 90-му році помер художник Федір (Теодор) Яхимович.
