І хто з нас не знає імені Еней? А що значить це слово? Грецьке слово має два значення: мідний, бронзовий і гідний похвали. У Вергілія це напівбог («мамою Венеру звав»), який виніс зі спаленої Трої батька. Еней – ватаг троянців, які стали бездержавними і подалися в мандри, шукаючи нову батьківщину.
От і згадується слово «діаспора» – розсіювання. 1775 рік, сконала Січ. Козаки подалися на еміграцію, створили діаспору за Дунаєм. Потім була заборонена Гетьманщина, Україну оголосили Малоросією, настала ніч бездержавності… Остракізму піддали українську мову. Назва остракізму походить від грецького слова «острака», що означає «черепок, шкаралупа», так називали шматок глиняного черепка, на якому писали ім’я того, кого хотіли вигнати, висміяти, принизити. У сучасній українській мові це слово означає гоніння, неприйняття, відторгнення, презирство з боку навколишнього суспільства, різкий осуд будь-чого.
Саме остракізм мови, нав’язування чужої, викликали неприйняття латини полтавським семінаристом Іваном Котляревським. Пеклом для Іванка було зубріння «Енеїди» Вергілія. Хлопець почав віршувати, вправно добирав дотепні та вдалі рими, дійшов до пародіювання «Енеїди». Вечорами Котляревський писав, перелицьовував, сміявся і плакав над поемою. Звісно, Іванко давав свої опуси друзям: ті сміялися, вивчали, переписували… навіть приліпили Іванкові прізвисько «римач». Так з’явився збірний образ вожака троянців Енея:
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
https://uahistory.com/topics/events/17076 Еней
Як троянці мріяли про нову Трою, так українці марили новою Україною. У 1873 році сімнадцятирічний Порфир Мартинович подав нам перший образ Енея.
https://uahistory.com/topics/famous_people/9858 – Порфир Мартинович
Селянський син зобразив сильного, здорового парубка з міцними роботящими руками. Козак? Бурлака? Не часто ми зустрічаємо слово бурлака, хоча воно дуже давнє, утворене від звуконаслідувального прасл. *bur- (бурло – «лайка», «нарікання»). Означає «крикун, галаслива людина», «забіяка», «холостяк», «бродяга», «заробітчанин». Останнє слово цієї низки пасує Енею Мартиновича – заробітчанин. От вам представник першої робочої хвилі еміграції. 
За збігом обставин ілюстрації П. Мартиновича вперше були надруковані 1903 р. за рішенням Полтавського земства до свята відкриття пам’ятника Котляревському. Цього ж року світ вийшли друком ілюстрації «Енеїди» Василя Корнієнка. 
Козацький нащадок із Новомосковська зобразив Енея-козака, такого, які пішли за Дунай, створили Задунайську Січ.
Та повернімося до Котляревського, який 30 років працював над «Енеїдою»: він закінчив семінарію, працював домашнім учителем. Закохався, посватався, отримав гарбуза – і подався у військо. Красивий, інтелігентний офіцер був прекрасним оповідачем, вправним картярем. Іван Петрович продовжив перелицьовувати «Енеїду» Вергілія, тільки пародія юнака переросла у смачний стьоб військового, від якого кайфували слухачі. Війна, звання капітана, візит Котляревського до Задунайської Січі. З роками дорослішав автор, а Еней із гульвіси, шанувальника української кухні, танців, ігрищ, перетворився на мудрого політика:
Еней один не роздягався
Еней один за всіх не спав
Він думав, мислив, умудрявся…
Троянці знайшли нову землю. А українці? Як змалював Георгій Нарбут на полотні «Отаман Еней з козацьким військом» (1919), троянці знайшли землю, підняли над нею латинський штандарт… Козацькі нащадки вибороли свою Державу, обрали гетьмана, почали розбудовувати економіку, освіту, культуру. А придивіться уважніше. Тонке, інтелігентне обличчя гетьмана має риси Павла Скоропадського. Чому ж гетьман опинився внизу? Чому вірні Енею козаки дивляться згори на свого керманича? Чому у їхніх очах здивування, розгубленість, вибачення? Наприкінці 1919 року гетьман зрікся влади, віддав конкурентові клейноди, скарбницю. Не судилося…
Ці нащадки козаків підуть за гетьманом не еміграцію, стануть другою інтелектуальною хвилею діаспори. Вони відкриють Український вільний університет, українські газети, видаватимуть рідну літературу, творитимуть планету української Енеїди на чужині.
Залишити відповідь